Загиблі герої Чернігівщини: Козаченко Олександр. Пінчук Мирослав. Ловар Дмитро

Олександр Миколайович Козаченко народився 21 вересня 1982 року в селі Бербениці. До 9-го класу навчався у Бербеницькій ЗОШ, потім у Луценківській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення 11 класів вступив у ПТУ в с. Дігтярі Чернігівської області, де здобув спеціальність тракториста. Після строкової служби в українській армії Олександр повернувся у рідне село і працював за спеціальністю на підприємствах сільськогосподарської галузі.

22 березня 2023 року Олександр Козаченко був мобілізований у ряди Збройних сил України. Служив у званні солдата. 

16 травня 2023 року під час  виконання службових обов’язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України під час збройної агресії з боку рф в районі населеного пункту Оріхово-Василівка Бахмутського району Олександр Козаченко зник безвісти. Інформація про його загибель підтвердилася днями після отримання результатів ДНК-експертизи.

У полеглого воїна залишилися дружина, двоє синів, мати та брат.

Надійшла сумна звістка в Решетилівську громаду – 16 вересня 2023 року на війні загинув Мирослав Пінчук, уродженець села Нова Михайлівка. Про це повідомили в Решетилівській міській раді.

Після закінчення школи Мирослав виїхав до Чернігівської області. Навчався на факультеті фізичного виховання НУЧК.

Був учасником АТО/ООС. Віддано захищав Україну і під час повномасштабного вторгнення. Поховали Героя на Чернігівщині.

31 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання загинув спецпризначенець Дмитро Ловар з позивним «Борода». У цивільному житті працював інженером.

Чернігівці згадують про воїна. Говорять про нього як про справжнього патріота, чудового чоловіка, батька і друга.

Дружина Оксана Ловар:

- Мій промінчик згас…

Назар Компанієць:

- Коли мій тато пішов на війну, Дмитро замінив його для мене. І робив все можливе, аби самотність не з'їла мене. Завжди підтримував. Завжди знав, що сказати. Діма не терпів несправедливості, я захоплювався цим. І завжди буду слідувати його прикладу. Ти зустрів мене хлопчиком і виховав чоловіком. Оксано, дякую Вам за Дмитра. Дякую Вам за свого другого батька.

Віталій Кадик:

- Світла пам'ять тобі, Друже. Теж на щиті. Побачимось…

 Костянтин Іванов:

- Дмитро був на диво доброю та світлою людиною. При зустрічі він спочатку посміхався, а вже потім вимовляв слова. "Наш інженер приїде і усе проконтролює, усе організує, не хвилюйтесь" - казала мені Ольга, директорка фірми, з якою він співпрацював. 

Таким він був в усьому - щирим, добрим, надійним. 

Загинув разом із Беком. Пічки домонтує хтось інший, а Бороди буде дуже не доставати мені, цивільному, і особливо тим, хто з ним був бойовим побратимом у цій війні. Світла памʼять Захиснику...

Ганна Шерман:

- Діма Борода ... ДРУГ з усіх великих літер! Скромний, щирий, надійний... Спокійний і завжди усміхнений....  що б не відбувалось, що б не трапилось… Він щось придумає, все виправить. Воїн з золотими руками і великим, хоробрим серцем...Назавжди поруч з Беком... Як же ви так, хлопці?! (((((((

 Микола Гоголь:

- Вечная память тебе Борода. Помним, скорбим.

Анна Савченко:

- Хочу вшанувати пам’ять Дмитра Ловар. Людини, яку всі любили та поважали. Який був скромною та тихою, але мужньою та відданою людиною.  Він був патріотом нашої України.

Коли почалася війна на сході, відпустив бороду і сказав, що прибере її, коли війна скінчиться, тому і називали його Борода…Не судилось...Дмитро загинув 31.10 на півночі нашої області. Вічна йому пам’ять. Витримки та співчуття його родині

Ігор Кондратьєв:

- Не хотів в це вірити. …з Беком загинув Борода (Дмитро Ловар), мій друг дитинства, довгі роки сусід, чудова людина, батько та чоловік. Який не голив бороду до нашої перемоги. Загинув воїн. Співчуття близьким та рідним.