Загиблі герої Чернігівщини: Трухан Павло. Власков Ярослав. Бичко Владислав

Трухан Павло Станіславович народився 17 квітня 1997 року в с. Киселівка Носівського району. В 2003 році пішов у 1-й клас Держанівської загальноосвітньої школи.

В 2005 році переїхав в Ніжин і пішов навчатися в середню школу № 2.
Закінчив навчання у 2014 році. У цьому ж році пішов навчатися до Ніжинського професійного ліцею побуту та сервісу. Закінчив навчання в 2016 році, здобувши освіту «секретар керівника».
Працював на АЗС молодшим оператором та пресувальником-вулканізатором в цеху виробництва не фірмової та фірмової техніки.
Добровільно вступив до лав ЗСУ 2 січня 2023 року.
Загинув 26.08.2023 року.
Був добрий, чуйний, справедливий, завжди опікувався своєю сім’єю, для нього це було найголовніше, був надійною і міцною підтримкою в родині, мав хоробре серце та загострене почуття справедливості, тому не вагаючись пішов захищати рідну Україну та всіх близьких.
У Павла залишились батько, мати, брат та дві сестри.
Поховали Героя у рідному Ніжині.

Ярослав Власков народився 1 вересня 1997 року в Чернігові. У 2012 році закінчив місцеву спеціалізовану школу №2, далі навчався у професійному училищі, де опанував професію зварювальника.

Останнім часом працював на заводі "Абвер", але після початку повномасштабної війни долучився до лав оборонців України. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А1815 на посаді гранатометника механізованого відділення. Загинув 25 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Попрощалися з воїном у Чернігові в Катерининському кафедральному соборі, поховали на кладовищі Яцево.

13 вересня 2023 року на Ічнянщині попрощалися з 24-річним Владиславом Бичком, уродженцем села Хаєнки. Чоловік працював сапером-демінером гуманітарного розмінування «Хало траст».

8 вересня троє вибухотехніків цієї благодійної організації підірвалися на російській міні на Херсонщині. 31- та 32-річні чоловіки отримали уламкові поранення, а Владислав Бичко не вижив.

— Владислав їздив на заробітки в Польщу. З початком війни таксував у столиці. До армії не хотів іти. Коли селом декілька разів розносили повістки, не брав їх. А згодом знайшов роботу сапером-демінером, — згадує Галина ГЛУЩЕНКО, діловод з Хаєнок. — Своєї родини в нього ще не було. Владислава виховував батько. Мати померла років десять тому від онкології. Минулого року не стало старшого брата.

«Хало траст» — міжнародна благодійна організація, яка понад 30 років працює у сфері протимінної діяльності у 28 країнах світу за підтримки британської королівської родини та Державного департаменту США. В Україні організація опікується розмінуванням з 2014 року.