Загиблі герої Чернігівщини: Припутенко Віктор. Пасічник Олександр. Повод Валерій. Кузьменко Микола

Припутенко Віктор Олександрович народився 7 січня 1986 року в Києві. У 2003 році закінчив спортивну школу та почав працювати на ГП "АВІАН", де закінчив курси токаря і працював за професією до 2004 року. З 21 квітня 2004 року по 4 жовтня 2005 рік проходив строкову військову службу у Державній прикордонній службі України. 

Працював на різних підприємствах. З 18 червня 2014 року по 9 червня 2015 рік проходив військову службу в ЗСУ та безпосередньо брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, в районах проведення АТО на території Донецької і Луганської областей.

З 9 липня 2015 року повернувся до лав ЗСУ. Під час служби успішно закінчив школу підготовки снайперів,  у 2021 році закінчив Державний університет "Житомирська політехніка" за спеціальністю "Облік і спадкування".

 Головний сержант-інструктор школи підготовки снайперів  танкової бригади. Загинув 21 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання. Похований у селі Короп'є Деснянської громади Чернігівського району.

Нагороджений відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції".

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Олександр Сергійович Пасічник народився в селі Бірківка 21.07.1985 року.

Неповну середню освіту отримав в загальноосвітній середній школі с. Бірківка.

Продовжив навчання в Чернігівському училищі, здобувши професію столяра.

Згодом пройшов строкову службу в Збройних силах України.

У 2014 -2015 рр. брав участь в Антитерористичній операції у Донецькій та Луганській областях, був учасником бойових дій, неодноразово нагороджений військовими відзнаками.

З початком широкомасштабного вторгнення російської федерації в Україну 20.04.2022 року Першим відділом Корюківського РТЦК та СП Чернігівської області Олександр був призваний на захист Батьківщини.

Проходив службу в 66-й окремій механізованій бригаді імені князя Мстислава Хороброго у складі Сухопутних військ Збройних сил України. Був старшим навідником гаубичного самохідного артилерійського дивізіону в/ч А7014.

У травні 2022 року в смт Десна під час навчань потрапив під ворожий обстріл і вважався зниклим безвісти.

Визнаний загиблим 17 травня 2022 року в смт Десна Чернігівської області внаслідок ракетного удару, нанесеного збройними силами російської федерації.

13 січня 2024 року в селі Бірківка відбулася траурна церемонія прощання з воїном. Поховали загиблого захисника на сільському кладовищі.

Без сина залишився батько, без брата – сестра.

Нагороджений медаллю "За військову службу Україні" (посмертно).

Солдат Валерій Повод народився 10 червня 1980 року в селі Іванівка на Чернігівщині.

Після початку повномасштабної війни боронив Україну на посаді гранатометника одного з підрозділів військової частини А4122. Загинув 21 червня 2022 року під час виконання бойового завдання на Луганщині. Від того часу вважався зниклим безвісти, але після результатів ДНК-експертизи рідні нарешті попрощалися з захисником у Чернігові в Катерининській церкві. Поховали Валерія на кладовищі малої батьківщини. Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Сержант Микола Кузьменко народився 25 березня 1975 року. Після навчання в Бахмацькій школі № 4 проходив службу в лавах ЗС України. Працював трактористом, потім – на різних роботах у Бахмачі та Києві.

З перших днів повномасштабного вторгнення долучився до загону самооборони Бахмацької громади, а в квітні 2022 року — до лав ЗСУ.

Служив на посаді водія-електрика у складі одного з підрозділів військової частини А7014.

Загинув 21 січня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з воїном та поховали його на кладовищі у селі Курінь Ніжинського району.