Загиблі герої Чернігівщини: Адруженко Євгеній. Мариненко Ярослав. Бебех Олег. Кудлай Сергій

18 січня 2024 року у Чернігові попрощалися з загиблим захисником України молодшим сержантом Євгенієм Адруженком. Він загинув 26 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку, отримавши поранення не сумісні з життям. Захиснику віддали шану та провели в останню путь рідні, друзі та побратими.

«Чемний та гарно вихований. Сміливий та надійний. Ніколи не покине в біді та завжди прийде на допомогу, справжній друг», –  саме так згадували Євгенія друзі під час прощання.

Євгеній був призваний на строкову службу до лав Національної гвардії України у 2020 році. Проходячи службу у місті Чернігові гвардієць підписав контракт. З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України, Євгеній Адруженко у складі чернігівського підрозділу Нацгвардії став на захист міста. У свої 23 роки Євген був справжнім воїном, надійним побратимом та другом.

Загинув Мариненко Ярослав Олександрович (Бандера) (20.05 1991 – 17.01.2023). Ярослав народився в Ніжині. Перший клас закінчив у Ніжинській середній школі № 13. Продовжив навчання в Плосківській середній школі. У 2008 році вступив до НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського» на кафедру динаміки, міцності машин та опору матеріалів механіко-машинобудівного інституту. Закінчивши у 2014 році магістратуру з відзнакою, пішов працювати в Державний науково-дослідний інститут МВС України.

З 2015 року почав працювати в ДП «НАЕК «Енергоатом» на посаді старшого інженера (займався розрахунками міцності конструкцій атомних станцій і подовженням експлуатації атомних енергоблоків). Активно займався спортом.

З 2014 проходив вишколи та навчання в Добровольчому українському корпусі «Правий сектор». Брав участь в навчаннях Українського легіону і територіальної оборони. Активно займався військово-тактичною грою в страйкбол. З першого дня повномасштабної війни долучився добровольцем до лав ЗСУ. Займав посаду інструктора з тактико-спеціальної підготовки в навчальному центрі у складі 135-го Обухівського батальйону територіальної оборони. У грудні долучився до штурмового підрозділу ГУР МО. Під час виконання бойового завдання під Бахмутом 17 січня 2023 року загинув, віддавши життя за Україну.

Кудлай Сергій Миколайович народився 2 вересня 1984 року у селі Іваниця. Він був гарним сім'янином, дбайливим сином, надійним побратимом, доброю і світлою людиною.

Солдат Олег Бебех помер 13 січня 2024 року, перебуваючи у Залізничній лікарні Запоріжжя. У вересні 2023-го захисник отримав осколкове поранення біля села Вербового Запорізької області.

Олегу Віталійовичу було 34 роки. Він народився в селі Парафіївка, що на Чернігівщині. У дворічному віці з родиною переїхав до Ічні. Навчався в загальноосвітній школі №2 (нині – гімназія №1), а потім – у Міжрегіональному вищому професійному училищі зв'язку Києва, де здобув професії агента з організації туризму, екскурсовода. В училищі займався боксом і футболом. Служив у спецпідрозділі «Барс», понад 10 років працював у поліції.

Вищу освіту чоловік здобув у Національній академії внутрішніх справ за напрямом «Правоохоронна діяльність». Став оперуповноваженим, а потім – інспектором.

5 січня 2023 року Олега призвали на службу в Збройні Сили України та скерували в 199-й навчальний центр Десантно-штурмових військ. Він обіймав посаду оператора десантно-штурмової роти у 82-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Захищав Україну на Запорізькому напрямку.

«Ніколи не образить, завжди поряд, завжди розсудливий і наполегливий. Користувався авторитетом серед інших, приходив на допомогу завжди, його навіть не потрібно було просити», – розповіли у Ічнянській міськраді.

Поховали захисника в Ічні. В Олега залишилися мама, сестра, брат та інші рідні.

Кудлай Сергій Миколайович народився 02 вересня 1984 року в с. Ольшана Ічнянського району Чернігівської області. Закінчив 9 класів Ольшанської середньої школи, а потім продовжив навчання в Прилуцькому гідромеліоративному технікумі, після закінчення якого отримав спеціальність електромонтер.

Коли досяг призовного віку, то поповнив ряди строковиків військової служби. Після завершення служби повернувся в рідне село та  працевлаштувався в м. Прилуки на пожежну частину  бійцем.

У 2007 році одружився, а в 2013 році разом із дружиною та сином переїхали до села Іваниця.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну пішов добровольцем та був зарахований до лав ЗСУ 15 квітня 2022 року. Воював у районі м. Покровськ Донецької області на посаді гранатометника 1 відділення спеціального призначення 3 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення 20 окремого батальйону спеціального призначення.

 28.10.2022 року отримав поранення, проте після завершення лікування знову повернувся на першу лінію оборони, отримав звання молодшого сержанта та продовжив  захищати кордони України від країни – агресора на посаді командира відділення.

Був спокійним, урівноваженим та відповідальним, допомагав тим, хто цього потребував, не вагаючись виконував будь – які прохання й доручення, на позиціях був відважним і хоробрим, не боявся загинути за свої погляди та переконання.

Молодший сержант  Кудлай Сергій Миколайович загинув 12 січня  2024 року під час виконання бойових завдань, пов’язаних  із захистом Батьківщини, в селищі міського типу  Велика Новосілка Волноваського району Донецької області.  Похований 19 січня 2024 року в с. Іваниця Прилуцького району Чернігівської області, де проживає його родина.

Без батька залишилися два сини.