Загиблі герої Чернігівщини: Лисиця Микита. Федченко Сергій

Чернігівщина знову застигла в невимовній скорботі. На щиті до рідного дому назавжди повернувся 23-річний Микита Андрійович Лисиця, захисник України, прикордонник.

Народився Микита в Чернігові 2 вересня 2000 року, навчався в ЗОШ №7, захоплювався танцями й був солістом ансамблю «Vesnyanka». Після закінчення школи вступив до Вищого професійного училища побутового обслуговування, а згодом у серпні 2021 року долучився до лав ДПСУ.

«Закоханий у життя і подорожі, талановитий, безмежно добрий і позитивний, він мав грандіозні плани на майбутнє, мріяв, ставив перед собою високі цілі й впевнено їх досягав», – згадують рідні воїна.

Життя і молодість Героя забрала клята війна 17 лютого 2024 року під Авдіївкою, що на Донеччині.

Уже не б’ється хоробре серце Воїна, не болять страшні рани. Тепер він Янгол. «Покійся з Миром, хлопчику. Ти житимеш вічно в наших серцях і пам’яті, в історії України, написаній кров’ю її Героїв», – зазначають рідні.

Чин прощання із Захисником відбувся 22 лютого в Катерининській церкві міста Чернігова. Поховали Микиту Лисицю на Алеї Героїв кладовища Яцево.

Солдат Сергій Миколайович Федченко (27.03.1972 – 17.02.2024) народився та виріс у Носівці.

Змалку був дуже здібним учнем, любив спорт, постійно займався футболом, мав чимало друзів. Після закінчення школи навчався в технікумі харчової промисловості на кухаря. Однак своє професійне життя пов’язав із ДСНС.

У жовтні 2023 року був мобілізований на службу до лав Збройних Сил України. Сергій Миколайович був навідником десантно-штурмового відділення десантно-штурмової роти.

Під час застосування противником БПЛА зі скидом гранат та під час артилерійського обстрілу позицій поблизу населеного пункту Синьківка Куп’янського району на Харківщині, де він виконував бойове завдання, наш земляк героїчно загинув. Із 17 лютого він вважався безвісти зниклим, однак під час проведення пошукових заходів тіло солдата вдалося евакуювати з поля бою. За словами командира частини, він до останнього залишався вірним військовій присязі, користувався авторитетом серед побратимів, мав високий рівень мотивації та працював над професійним самовдосконаленням.

У загиблого залишилися мама Ольга Кузьмівна, сестра Ірина, троє дітей: доньки Юліанна, Єлизавета, син Ілля.