Загиблі герої Чернігівщини: Куценко Сергій. Зуй Вадим. Пінаєв Андрій. Нагорний Валерій

25 січня 2024 року на місцевому кладовищі «Яцево» пройшла церемонія поховання воїна Сергія Куценка, який загинув виконуючи бойове завдання на Запорізькому напрямку. Потрапивши під артилерійський вогонь Сергій отримав важкі поранення не сумісні з життям. Він проходив службу у військовій частині 3017 Східного ОТО Національної Гвардії України. Потрапивши під артилерійський вогонь, воїн  отримав важкі поранення не сумісні з життям. Йому було лише 24 роки.

Сергій народився у Чернігові. У 2018 році був призваний на строкову службу, а вже у 2019 підписав контракт, обравши військову службу за покликом серця. Сергій Куценко — справжній герой, який віддав своє життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Нагороджений орденом "За мужність" II ступеня (посмертно).

У боротьбі за свободу України та вільне майбутнє загинув наш земляк із села Вільне Зуй Вадим Олександрович (26.06.1989 — 11.12.2023)  Вадим Зуй провів дитинство у Вільному, закінчив місцеву школу. Переїхав до Харкова, там жив і працював. Був добрим, активним, ініціативним, беручким до роботи, товариським. Із тих, хто завжди підставить плече і прийде на допомогу. Із першого дня повномасштабного вторгнення наш земляк став на захист України. Був розвідником-кулеметником розвідувальної групи.

Воїн загинув 11 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини в районі ведення бойових дій біля Авдіївки Донецької області. Вадима поховали сьогодні в Харкові на Алеї Слави. 

Солдат Андрій Пінаєв народився 28 вересня 2001 року в місті Прилуки. Навчався в загальноосвітній школі №3, грав на кларнеті, навчався в Прилуцькій дитячій музичній школі. У 2017 році вступив до Прилуцького технічного фахового коледжу та здобув спеціальність "електромеханіка". З 2021 року здобував освіту у Національному університеті біоресурсів і природокористування України.

З початком повномасштабного вторгнення РФ чоловік долучився до волонтерського руху. У березні 2022 року добровольцем вступив до лав Збройних Сил України. Проходив службу у складі одного з підрозділів військової частини А4245 на посаді кулеметника. Виконував завдання щодо прикриття повітряного простору Прилуччини.

Влітку 2023 року був одним з добровольців, які вирушили до зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил Збройних Сил України. Пізніше його відрядили на південь країни для виконання бойових завдань в складі бригади морської піхоти. 16 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Херсонщині отримав важке поранення. Лікувався після цього, але помер 31 січня 2024 року. Попрощалися з бійцем в Прилуках, а поховали на місцевому кладовищі.

Нагорний Валерій народився 19 серпня 2001 року. Навідник-оператор 3-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 18-ої роти оперативного призначення 6-го батальйону оперативного призначення військової частини 3023 Національної гвардії України. 

З 2019 року Валерій Миколайович прийнятий на військову службу за контрактом до лав Національної гвардії України.
Ціною свого життя він здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка – віддав своє життя за цілісність і незалежність України. Доклав усіх зусиль для гідного протистояння ворогу. Мріяв та вірив у Перемогу.
25 грудня 2023 року, під час виконання бойового завдання, отримав поранення не сумісне з життям у н.п. Ямпіль, Краматорського району, Донецької області.