Загиблі герої Чернігівщини: Стрехальот Василь. Школьний Олексій. Наконечний Сергій

Із сумом і болем повідомляємо чергову жахливу звістку – Україна знову втратила воїна, а Сновщина – свого Героя. На російсько-українській війні загинув старший сержант Стрехальот Василь Миколайович.

Народився Василь 9 квітня 1995 року в селі Тихоновичі, навчався в місцевій школі. Згодом здобув вищу освіту у Сумському національному аграрному університеті.

Із 2015 по 2018 роки проходив військову службу за контрактом у військовій частині 3030. А з вересня 2020 року проходив військову службу за контрактом у Національній Академії Національної Гвардії України на посаді старшого кулеметника відділення комендантського взводу роти охорони бойового та матеріального-технічного забезпечення резервного батальйону імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького. Брав участь у бойових діях. Повномасштабне вторгнення росії в Україну зустрів на службі. Мужньо боровся з ворогом, захищаючи рідну землю. Із 1 червня 2022 року внаслідок ведення бойових дій поблизу населеного пункту Студенок Ізюмського району Харківської області вважався таким, що зник безвісти. Всі до останнього сподівалися на його повернення.

20 лютого 2024 року постановою слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП у Харківській області Стрехальот Василь визнаний загиблим…

Олексій Школьний народився у Городні в 1980 році, тут минули його шкільні роки. Після закінчення школи працював у лісових господарствах Київщини, останній час – у Обухівському лісництві. З дружиною Валентиною жили звичайним, цивільним життям. Все як у всіх. Аби не війна.

Олексій був призваний за загальною мобілізацією в частину А 4773 на посаду радіотелефоніста польового взводу зв’язку роти зв’язку командного пункту.

Воїн загинув 15 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області.

"У криваву й страшну річницю від початку повномасштабного вторгнення і окупації Городнянщини ми зустрічатимемо з останньої дороги нашого земляка, захисника, воїна Олексія Школьного", - йдеться у повідомлення Городнянської громади.

24 лютого в Городні оголошено Днем скорботи за загиблим Героєм.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Наконечний Сергій Анатолійович народився 19 квітня 1977 року у м. Ніжин. З 1984 по 1994 р.р. навчався в Ніжинській середній школі №15. В шкільні роки був активним учасником ВІА «Автограф» на базі Будинку школяра під керівництвом Дяконенко І.А.

У 1994 р. вступив до Ніжинського училища культури і мистецтв імені М.К.Заньковецької на спеціальність «Народна художня творчість», спеціалізація «Видовищно-театралізовані заходи». Перервавши навчання, в 1995 р. проходив військову строкову службу у в/ч 46156 м. Бердичева Житомирської області. Завершив службу старшим сержантом на посадовій кваліфікації: заступник командира взводу спеціалістів короткохвильових радіостанцій малої потужності.

У 2001 р. закінчив навчання в Ніжинському училищі культури і мистецтв імені М.К. Заньковецької і здобув кваліфікацію організатора культурно-дозвіллєвої діяльності, організатора театральних народних масових свят і обрядів.

Працював у Клубі залізничників, Будинку школяра, останнім часом був підприємцем.

Був людиною надзвичайно обдарованою і талановитою: майстерно володів акторським мистецтвом; не маючи музичної освіти, грав на гітарі, фортепіано, барабанах та інших інструментах; писав пісні, малював, танцював, любив вишивати хрестиком. У будь-якій компанії був у центрі уваги. Сергій мав добре чуйне серце, дуже любив тварин. До повномасштабного вторгнення займався волонтерством.

Усе життя прожив у Ніжині. З перших днів повномасштабного вторгнення добровільно пішов до військкомату і був мобілізований до ЗСУ. Спочатку служив у роті охорони військкомату, а з листопада 2022 р. боронив м. Вугледар Донецької області у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Стрілець-санітар механізованого батальйону.

До останніх своїх днів був відданим мужнім сином України.

Загинув 21.02.2024 р. унаслідок артилерійського обстрілу поблизу с. Солодке Волноваського району Донецької області.

У Сергія залишилися мама, сестра і племінники, яким він віддавав усю свою любов.

Похований у м. Ніжині по вул. Шепелівська (Комуна).

За час відданої служби був нагороджений:

-грамотами командира 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців за високий професіоналізм та патріотизм, бездоганне виконання службових обов'язків, вміле виконання завдань, зразкову військову дисципліну, самовіддану службу Українському народу, мужність та героїзм проявлені під час російської агресії щодо України;

-медалями ветерана війни, учасника бойових дій.

Посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.