Загиблі герої Чернігівщини: Стрехальот Василь. Школьний Олексій. Наконечний Сергій

Із сумом і болем повідомляємо чергову жахливу звістку – Україна знову втратила воїна, а Сновщина – свого Героя. На російсько-українській війні загинув старший сержант Стрехальот Василь Миколайович.

Народився Василь 9 квітня 1995 року в селі Тихоновичі, навчався в місцевій школі. Згодом здобув вищу освіту у Сумському національному аграрному університеті.

Із 2015 по 2018 роки проходив військову службу за контрактом у військовій частині 3030. А з вересня 2020 року проходив військову службу за контрактом у Національній Академії Національної Гвардії України на посаді старшого кулеметника відділення комендантського взводу роти охорони бойового та матеріального-технічного забезпечення резервного батальйону імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького. Брав участь у бойових діях. Повномасштабне вторгнення росії в Україну зустрів на службі. Мужньо боровся з ворогом, захищаючи рідну землю. Із 1 червня 2022 року внаслідок ведення бойових дій поблизу населеного пункту Студенок Ізюмського району Харківської області вважався таким, що зник безвісти. Всі до останнього сподівалися на його повернення.

20 лютого 2024 року постановою слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП у Харківській області Стрехальот Василь визнаний загиблим…

Олексій Школьний народився у Городні в 1980 році, тут минули його шкільні роки. Після закінчення школи працював у лісових господарствах Київщини, останній час – у Обухівському лісництві. З дружиною Валентиною жили звичайним, цивільним життям. Все як у всіх. Аби не війна.

Олексій був призваний за загальною мобілізацією в частину А 4773 на посаду радіотелефоніста польового взводу зв’язку роти зв’язку командного пункту.

Воїн загинув 15 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області.

"У криваву й страшну річницю від початку повномасштабного вторгнення і окупації Городнянщини ми зустрічатимемо з останньої дороги нашого земляка, захисника, воїна Олексія Школьного", - йдеться у повідомлення Городнянської громади.

24 лютого в Городні оголошено Днем скорботи за загиблим Героєм.

21 лютого 2024 року біля міста Вугледар Донецької області загинув випускник Ніжинської ЗОШ №15 Сергій Наконечний.
“Жорстока війна забрала життя ще одного випускника Ніжинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15. Він здобув у школі повну загальну середню освіту. Учителі, однокласники, друзі, побратими згадують Сергія як світлу, позитивну, добру, щиру, творчу та оптимістичну людину, мужнього воїна і хороброго захисника.

Із перших днів повномасштабного вторгнення добровільно пішов до військкомату й був мобілізований до лав Збройних сил України. Спочатку був у роті охорони військкомату Ніжина, а з листопада 2022 року боронив м. Вугледар Донецької області в складі 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.

У Наконечного Сергія лишилася мама, сестра і племінники, яким він віддавав усю свою любов.

До останніх своїх днів був відданим, мужнім сином України. Загинув 21 лютого 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Солодке Волноваського району Донецької області. Похований 29 лютого 2024 року в рідному місті Ніжині. Йому назавжди 46 років.

21 лютого 2024 року загинув Сергій Наконечений (Анонім) із Ніжина. Минув рік, а найближчі люди і досі не можуть оговтатися…

«Він був найкрутішим братом, за яким неймовірно сумую і досі не можу прийняти, що більше ніколи не побачу», – в коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначила Ольга Березинець, сестра загиблого.

Вона також розповіла, що спонукало її до написання книжки: «У Сергія, на жаль, немає сім’ї і дітей, немає продовження роду… Моя душа дуже болить, що пам’ять про брата через якийсь час розвіється, як дим, що його світла постать буде забутою. Тому мені, його сестрі, дуже хотілося б, щоб він жив вічно в людських серцях. Сергій дійсно того вартий».

У книжці описані спогади рідних, друзів, побратимів про Сергія Наконечного, які були особисто передані сестрі загиблого або взяті зі сторінки Сергія у Facebook.

Тож Сергія Наконечного згадують як людину надзвичайно обдаровану й талановиту. Він майстерно володів акторським мистецтвом, не маючи музичної освіти, грав на гітарі, фортепіано, барабанах та інших інструментах, писав пісні, малював, танцював, любив вишивати. Був душею будь-якої компанії. У Сергія було надзвичайно добре і чуйне серце, дуже любив тварин. До повномасштабного вторгнення займався волонтерством. Усе життя прожив у Ніжині.