Вбиті росією: Захаренко Олександр. Карпенко Микола

47-річного Олександра Захаренка російські військові вбили у березні 2022 року на Чернігівщині.

8 березня його забрали з будинку батьків у селі Деснянка (за 15 кілометрів від обласного центру), а разом із ним – і сусідів, братів Карпенків. Молодшого Андрія відпустили наступного дня. Він розповідав, як усіх їх кудись вивезли, а потім катували. Тіла Олександра Захаренка та Миколи Карпенка знайшли 26 травня 2022 року біля села Шестовиця, що за 24 кілометри від Деснянки. Їх побачив чоловік, який вигулював собаку.

«Коли російські військові окупували наше село, то танки поставили в ангари на фермі. Техніку знищили, й окупанти шукали, хто міг передати координати. До нас ішли за прямим наведенням. Я думаю, це тому, що син колись працював у поліції, а вони таких не любили. Забрали спочатку його телефон, а за 5 хвилин повернулися за ним. Тоді я бачила його востаннє живим… На тілі сина були сліди катувань, кістки зламані, органи забиті, добивали їх пострілами», – розповіла мама Марія. Після опізнання і судмедекспертизи Олександра Захаренка поховали на кладовищі у селі Деснянка.

Олександр був родом із цього села. Навчався на налаштовувача музичних інструментів у професійно-технічному училищі в Чернігові. Відслужив строкову службу, а повернувшись, влаштувався у поліцію. Одружився, народилося троє доньок.

З поліції чоловік пішов на пенсію, а останні два роки життя був робітником на деревообробному підприємстві у Деснянці.

«Коли почалося повномасштабне вторгнення, Саша з іншими чоловіками вирішили йти до Чернігова, щоб записатися до війська. Але не дійшли: кругом були сильні обстріли. Тому повернулися додому…», – розповіла мама.

Вона пригадує сина чуйним, розповідає, що він завжди допомагав місцевим. На поховання Олександра, каже, прийшло все село. Рідні дуже сумують за ним. В Олександра Захаренка залишилися батьки, дружина, троє дітей і брат.

36-річного Миколу Карпенка російські військові вбили у березні 2022-го на Чернігівщині. Разом із ним закатували й сусіда Олександра Захаренка. Точна дата загибелі чоловіків невідома.

Їхні тіла 26 травня 2022 року знайшов за селом Шестовиця місцевий житель, який гуляв із собакою біля лісу. Після опізнання та необхідних експертиз Миколу поховали на кладовищі у рідному селі Деснянка.

«8 березня 2022 року був сильний обстріл. Ми сиділи в погребі, потім вийшли надвір. Дивимося – окупанти йдуть по вулиці й зупиняються біля нашого двору. Спочатку забрали у моїх синів телефони, а через 5 хвилин – і їх самих та сусіда Олександра Захаренка. Ми думали, що допитають та відпустять…», – розповіла мама Марія.

Молодший син, Андрій Карпенко, повернувся додому 10 березня. Російські військові привезли його до села Шибиринівка, звідки він понад 20 кілометрів здолав пішки.

«Син розповідав, що їх усіх катували, знущалися. Потім кинули в погріб. Згодом Миколу та Олександра забрали, а Андрія ввечері відпустили», – додала Марія.

Микола Карпенко народився у селі Деснянка. Після школи здобув у професійно-технічному училищі фах слюсаря з механоскладальних робіт. Одружився, народилося троє дітей. Сім’я жила в Крутах Ніжинського району. Але подружнє життя не склалося, розлучилися. Микола працював у Ніжині слюсарем. Мріяв придбати нове авто, одружитися знову.

«Син збирав гроші на новий автомобіль. 24 лютого привіз їх нам, бо хотів іти до військкомату. Збирався їхати 25 лютого, але не зміг через потужні обстріли. Отак і залишився… Він був люблячим сином. Кожні вихідні приїжджав допомагати нам. Мені важко розповідати про сина, нам його дуже не вистачає», – сказала Марія. У Миколи Карпенка залишилися батьки, брат і троє дітей.