Загиблі герої Чернігівщини: Пугач Євген. Колесников Олексій. Киянець Олександр. Медвідь Павло

Захисник Євген Пугач з Ічні військову службу обрав за професію та з 2021 року боронив рідну Україну від російських агресорів. На жаль, 22 вересня Герой загинув на Донеччині.

Євген Володимирович Пугач народився 4 липня 1995 року у місті Ічня Чернігівської області. У 2012 році закінчив Ічнянську гімназію ім. С. Васильченка. З 2015-го по 2017-й роки проходив строкову військову службу. 27 квітня 2021 року Євген уклав контракт з 30-ю окремою механізованою бригадою. Старший солдат обіймав посаду навідника одного з підрозділів мотопіхотного батальйону і героїчно захищав українську землю від російських окупантів. до 22 вересня.

22 вересня, виконуючи бойове завдання на Бахмутському напрямку, воїн загинув. Молоде життя українського Героя обірвалося під час боїв в районі села Миколаївка Друга Донецької області.

27 вересня земляки живим коридором зустрічали колону на щиті, яка везла Євгена додому. Дорогу встеляли соняшники та квіти, а люди на колінах віддавали шану загиблому Захиснику.

28 вересня рідні, близькі, друзі, військові, побратими та сотні земляків провели Євгена Пугача в останню путь. Біля каплички присутні спільно помолилися за упокій душі загиблого воїна. Поховали Героя на рідній Ічнянській землі.

У Козельці попрощалися із Захисником Олексієм Колесниковим, який загинув 17 травня внаслідок масованого ракетного удару по навчальному центрі "Десна". Тільки 23 вересня Героя провели в останню путь.

Олексій Олександрович Колесников народився 26 березня 1983 року. Хлопець закінчив Козелецьку гімназію №1, потім Остерський будівельний технікум. Потім строкова служба, під час проходження якої потрапив у внутрішні війська України.

До повномасштабного вторгнення рф на територію України, чоловік проживав у Козельці, працював на різних роботах. Олексій завжди приходив людям на допомогу, а серед односельців мав репутацію порядної та доброї людини. У квітні, після звільнення Чернігівщини від окупантів, чоловік долучився до Захисників України, щоб боронити свою державу від російської навали. Зв'язок із Захисником обірвався 17 травня. В ту ніч російські війська вдарили ракетами по селищу Десна у Чернігівській області, поруч із яким розташований навчальний центр Збройних сил України "Десна". Саме там чоловік виконував військовий обов’язок. Батьки та сестра чекали свого Героя та сподівалися на добрі новини.

Однак 21 вересня рідні отримали офіційне підтвердження загибелі Олексія внаслідок масованого авіаційного ракетного удару по смт Десна. Воїну було 39 років. 23 вересня 2022 року в Козельці із Героєм, який загинув у російсько-українській війні, назавжди простилися рідні, близькі, знайомі, військовослужбовці, представники місцевої влади та жителі селища. Земляки вшанували пам'ять Захисника стоячи на колінах живим коридором. У храмі святого Миколая за загиблим воїном відбулася прощальна літургія. На кладовищі батькам Олексія на довічне зберігання передали Державний прапор України, яким було вкрито домовину сина. Завершився чин похорону загиблого бійця звучанням Державного Гімну України та залпових пострілів з автоматів. Поховали Захисника на Київській слобідці.

З 2014 року Захисник Олександр Киянець давав гідну відсіч російським окупантам. На жаль, 17 вересня сердце майора зупинилося.

Олександр Михайлович Киянець народився 4 березня 1983 року у Чернігові. У 2000-му році закінчив чернігівську загальноосвітню школу №30, а у 2006-му - Одеський інститут Сухопутних військ ЗС України. З 2014-го року Олександр проходив службу у 13-му батальйоні територіальної оборони «Чернігів-1» та був безпосереднім учасником антитерористичної операції на сході нашої держави. Протягом цих років Захисник ніс службу у різних військових підрозділах Чернігівщини.

З початком повномасштабного ворожого вторгнення військовослужбовець долучився до складу військової частини А4008 Ніжинського стрілецького полку. Разом з побратимами він давав гідну відсіч загарбнику, борючись за світле майбутнє українського народу. На жаль, 17 вересня 2022 року майор Олександр Киянець трагічно пішов з життя... 21 вересня у Чернігові попрощалися з земляком-Захисником. Рідні та близькі, друзі та побратими військовослужбовця разом з небайдужими чернігівцями провели Героя в останню путь. У Катерининській церкві пройшло заупокійне богослужіння за загиблим воїном, поховали Олександра на кладовищі Яцево.

З квітня Захисник Павло Медвідь із Коропщини наводив українську зброю на ворожі позиції, але російські снаряди відібрали життя 33-річного солдата на Херсонщині. 19 вересня Героя провели в останню путь у рідному селі.

Павло Сергійович Медвідь народився 28 червня 1989 року у селі Атюша на Коропщині в багатодітній родині. У 1996-му пішов до школи. "Спокійний, добрий, безкорисливий, залюбки допомагав іншим, любив спілкуватися"… – кажуть про Павла вчителі Атюшівської школи. І ці риси зі шкільних років він проніс і далі по життю. Після закінчення – вступив до професійно-технічного училища в столиці, здобув фах електрозварювальника. Потім була строкова служба в армії. Далі – робота, молодий Павло працював у Києві в мережі супермаркетів.

Після народження сина повернувся в рідне село, працював на різних роботах.  Односельці говорять про Павла як про трудолюбивого. Він був завжди готовий прийти на допомогу, нікому ні в чому не відмовляв.

Коли російські загарбники прийшли нищити Україну, Павло Медвідь став на її захист. До оборонців Батьківщини він долучився у квітні, потрапивши на службу у 24-ту окрему механізовану бригаду. На посаді навідника мотопіхотного відділення наш земляк гідно давав відсіч загарбнику. І стояв до останнього свого подиху, віддав за неї найцінніше, що мав – своє молоде життя. 13 вересня під час виконання бойового завдання на Херсонщині солдат Павло Медвідь потрапив під ворожий артилерійський обстріл. На жаль, отримані ним поранення виявилися несумісними з життям... Сиротою залишився 10-річний син, дружина Захисника не так давно померла. Із рідних лишились двоє старших братів, які проживають в Атюші, батьки Павла обоє відійшли за межу вічності.

18 вересня ввечері, коли земляки вийшли зустріти свого загиблого Героя, небо ридало рясною зливою. 19 вересня Коропщина провела свого Захисника в останню путь. Чи не все село прощалося Павлом Медвідем.