Загиблі герої Чернігівщини: Безгубченко Сергій. Близнюк Володимир. Баран Сергій. Шанський Андрій. Шик Олександр
Народився 7 січня 1989 року у селі Сухополова Прилуцького району Чернігівської області. У 2006 році закінчив 11 класів Сухополов’янської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Призваний до Збройних Сил України 19 березня 2014 року у військову частину А 1815 (селище Гончарівське Чернігівського району. Загинув в ніч з 3 на 4 вересня 2014 року біля села Дмитрівка Луганської області під час обстрілу. Похований у селі Сухополова Прилуцького району Чернігівської області.
Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 9, місце 2.
Народився 28 серпня 1988 року у місті Чернігові. Білорус за національністю. Закінчив Чернігівський колегіум № 11 і музичну школу. Пройшов строкову військову службу у 5-й окремій Слобожанській бригаді внутрішніх військ МВС. Потому працював бригадиром у приватній фірмі, водночас здобував фах юриста, заочно навчався на випускному курсі чернігівської філії Московського державного відкритого університету – Українсько-Російського інституту.
У квітні 2014 року вони разом із батьком, підполковником у відставці Володимиром Олександровичем Близнюком, пішли до військкомату й зголосилися стати на захист Вітчизни. Батька не прийняли на службу за віком, мобілізували Володимира-молодшого... Мати, Олена Володимирівна: "Він сам так вирішив – коли росіяни Крим захопили, не міг заспокоїтися: «Як це так – забрати? Яке вони мають право?». Кинув усе, сказав: «Хочу захищати Україну. Я тут народився і свою Батьківщину віддавати не буду. Крим забрали – а більше не віддам…».Доброволець, помічник гранатометника 13-го батальйону територіальної оборони. Я пішла працювати в місцеву організацію Червоного Хреста, збирала пожертви для біженців. Гадала, що благодать Божа буде на моїй дитині… Кожні десять днів посилки йому відсилала. Востаннє ми спілкувалися телефоном 1 вересня – я відправила йому разом із «гуманітаркою» виклик на останню сесію, він же диплом у грудні мав одержати. Сказав: «Мамо, я листа отримав, але не можу зараз розмовляти…». А ще казав: «Мамо, якби ти знала, що таке „Град”»… Він разом із двома товаришами перебував на чергуванні в якійсь будівлі, коли їх обстріляли. Одного з хлопців контузило, другого – поранило, а Володі відірвало руку, осколки влучили в груди й голову. Ще й будівля обвалилася, його притиснуло. Поки приїхала «швидка», він помер від втрати крові.. Загинув 6 вересня 2014 року внаслідок мінометного обстрілу біля селища Станиця Луганська Луганської області. Похований у місті Чернігові.
Указом Президента України № 103 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Рішенням міської ради міста Чернігова присвоєно почесне звання "Захисник України – Герой Чернігова" (посмертно).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 3, місце 20.
Баран Сергій Петрович – начальник складу матеріально-технічного забезпечення 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1», молодший сержант.
Народився 17 жовтня 1970 року в селі Богданівка Ніжинського району Чернігівської області. Закінчив середню школу у селі Перемога Ніжинського району і Ніжинське професійно-технічне училище за спеціальністю «механізатор».
Проходив строкову службу у прикордонних військах Комітету державної безпеки СРСР, у Середньоазіатському прикордонному окрузі (Туркменська РСР). Під час служби був поранений.
Працював у Колективному сільськогосподарському підприємстві імені Прядка.
28 квітня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив начальником складу матеріально-технічного забезпечення 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1» (військова частина польова пошта В2278; з листопада 2014 року – 13-й окремий мотопіхотний батальйон 1-ї танкової бригади 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України).
З травня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
19 серпня 2014 року молодший сержант Баран був тяжко поранений осколками під час обстрілу з РСЗВ «Град» у Луганській області. Спочатку знаходився на лікуванні у Харківському госпіталі, згодом його перевезли у Львів. У Львівському військовому госпіталі молодший сержант Баран переніс декілька операцій. Але незважаючи на зусилля лікарів стан пораненого залишався тяжким, і врешті його серце не витримало. 9 вересня 2014 року Сергій Баран помер.
11 вересня 2014 року похований на кладовищі села Богданівка Ніжинського району Чернігівської області.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (15.05.2015; посмертно).
У селі Перемога Ніжинського району на будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Молодіжна, 7), де він навчався, та у селі Богданівка на будинку, де він мешкав, йому встановлені меморіальні дошки.
Залишились дружина, двоє синів і донька.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 4, місце 18.
Народився 27 червня 1979 року у селищі Мирний Слов’янського району Донецької області. У 1996 році закінчив ЗОШ І-ІІІ ступенів № 12 м. Чернігова. Навчався у Малинському лісотехнічному технікумі Житомирської області, потім закінчив Львівський лісотехнічний університет. Працював єгером-майстром у Красилівському лісництві Козелецького району Чернігівської області, згодом — помічником лісничого у Славутицькому лісництві Київської області. У 2005-2006 роках проходив військову службу у складі миротворчих сил ООН у Косово. Капітан Північного управління національної гвардії України. Загинув 5 вересня 2014 року біля селища Тельманове Донецької області. Похований у місті Чернігові.
Указом Президента України №838/2014 від 31 жовтня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Народився 1 липня 1981 року у місті Чернігові. Працював будівельником. Старший сержант, навідник-оператор танку 1-ої окремої танкової бригади (селище Гончарівське Чернігівського району). Загинув під час обстрілу у ніч із 3 на 4 вересня 2014 року у селі Дмитрівка Луганської області. Похований у місті Чернігові.
Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 9, місце 3.
У ЗНЗ № 29 відкрито меморіальну дошку двом випускникам цього навчального закладу
Коментарі
Дописати коментар