Загиблі герої Чернігівщини: Норенко Андрій. Вапняр Олександр. Моругий Андрій. Коваль Юрій

Норенко Андрій Петрович народився 28 серпня 1980 року у місті Дніпропетровську.

Після закінчення 9 класів Розсошинської загальноосвітньої школи Полтавського району Полтавської області, продовжив навчання у Дніпропетровському ПТУ № 58, здобув фах кухара.

Разом з сім’єю переїжджає у село Ярославка Бобровицького району Чернігівської області (батьківщина матері).

Працював на теплоході у місті Херсоні, згодом на підприємствах Дніпропетровська, останнім часом — слюсар ПАТ «Київенерго» у місті Києві.

19 березня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України.

Солдат, старший механік-водій управління механізованої роти механізованого батальйону 1-ї окремої танкової бригади (селище Гончарівське Чернігівського району).

5 вересня 2014 року, після двогодинного бою, втративши всю техніку, у селі Шишково (блок-пост «Щогла» Слов’яносербський район Луганської області), зведений підрозділ ЗСУ почав відходити в західному напрямку, щоб уникнути оточення.

У районі сіл Крута Гора та Раєвка Слов’яносербського району Луганської області загін потрапив у засідку. Після вогневого контакту А. Норенка та 3-х інших бійців було взято в полон.

Розстріляний, разом з іншими бійцями, 5 вересня 2014 року. Вважався зниклим безвісти.

4 червня 2015 року тіло А. Норенка знайдене у місці масового поховання, у районі села Крута Гора. Доправлений та похований 18 серпня 2015 року як невідомий захисник України у м. Дніпро, Краснопільське кладовище, ділянка № 79. Тіло бійця ідентифіковане після проходження аналізу ДНК.

Указом Президента України від 6 квітня 2018 року № 98 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку.

Вапняр Олександр Васильович

Дата та місце народження: 8 грудня 1977 р., м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область.

Дата та місце загибелі: 17 вересня 2015 р., с. Старогнатівка, Волноваський район, Донецька область.

Звання: Старший лейтенант. Посада: Командир взводу. Підрозділ: 72-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув 17 вересня 2015 р. під час розмінування лісосмуги на околиці села Старогнатівка (Волноваський район Донецька область), в результаті підриву на міні. Разом з Олександром загинув солдат О. Зінченко

Сімейний стан: Залишилися батьки, дружина, донька та син.

Місце поховання: м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область.

Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Моругий Андрій Миколайович

Народився 17 листопада 1974 року у селі Браниця Бобровицького району Чернігівської області. Закінчив Національний аграрний університет. Власник ВАТ «Племзавод Яненківський». Мобілізований у березні 2014 року. Виконував обов'язки заступника командира 3-ї механізованої роти по роботі з особовим складом 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. Загинув 13 липня 2014 року біля села Калинове Амвросіївського району Донецької області. Похований у селі Браниця Бобровицького району Чернігівської області.

Указом Президента України від 29 вересня 2014 року № 747 нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 1, ряд 6, місце 28.

Коваль Юрій Миколайович - навідник кулемета 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової Новгородської орденів Червоного Прапора, Кутузова, Богдана Хмельницького, Олександра Невського і Червоної Зірки бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.

Народився 17 січня 1980 року у селі Ярославка Бобровицького району Чернігівської області. Закінчив середню школу села Ярославка Бобровицького району, потім - Вище професійне училище № 26 міста Київ та здобув професію «Електрогазозварник».

Проходив строкову військову службу на посаді стрільця у Внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України.

19 березня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 1-ій окремій гвардійській танковій Новгородській орденів Червоного Прапора, Кутузова, Богдана Хмельницького, Олександра Невського і Червоної Зірки бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1815, селище міського типу Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області).

З весни-літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

26 липня 2014 року колона техніки українських військових, яка відступала з блокпосту №1 до Міжнародного аеропорту «Луганськ» потрапила у засідку російсько-терористичних угрупувань поблизу села Красне Краснодонського (з 2016 року – Сорокинського) району Луганської області. У ході бою солдат Коваль, який перебував на бойовій машині піхоти (бортовий №726), загинув. Також у цьому бою загинув старший солдат Бруй.

2 серпня 2014 року похований на кладовищі села Ярославка Бобровицького району.

У травні 2015 року в селі Ярославка Бобровицького району на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Леніна, 39), де навчався Юрій Коваль, йому відкрито меморіальну дошку.

Залишились мати, сестра, дружина та син.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 5, місце 1.