Вбиті росією: Дукій Алла. Могирчук Олександр. Донець Геннадій

46-річна Алла Дукій загинула 12 березня 2022 року в селі Новий Биків на Чернігівщині. Разом із донькою, рідною сестрою і племінниками вона приїхала туди з Києва ввечері 24 лютого 2022, коли почалася повномасштабна війна. Однак через чотири дні російські війська окупували Новий Биків. 12 березня, коли обстрілів не було чутно, Алла зі сестрою Оксаною пішли в іншу частину села, щоби відвідати вітчима, купити продуктів і взяти дітям речей. Уже повертаючись, вони потрапили під обстріл. Уламок влучив Аллі в голову та вбив її. Сестра Оксана отримала поранення й вижила. Тіло Алли Дукій через три дні прикопали на подвір’ї, а після звільнення Збройними силами України села – поховали на кладовищі.

Алла народилася і мешкала в Києві. Після школи із сестрою одразу пішли працювати. Згодом Алла одружилася, народила доньку. Вона багато з нею займалася, вигадувала різні ігри й так зрозуміла своє покликання. Жінка вступила до Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова та здобула освіту вчительки початкової школи і психологині. А у 2005 році разом із подругою відкрила дитячу підготовчу школу «Знаєчка», де навчали дітей від 2 до 6 років. «Вона буквально жила дітьми і весь вільний час присвячувала навчанню, розвитку школи. Таких людей на світі мало. Алла була дуже щирою, відкритою, завжди приходила на допомогу і мала беззаперечний авторитет серед рідних, друзів і знайомих. Пам’ятаю, якось я давала ліки своїй доньці, а вона каже: «Алла дозволила?». Навіть дитина знала, що я радилася з нею з усіх питань, такою мудрою була моя сестра. Коли діти були менші, ми сідали в її авто і подорожували. Це були прекрасні часи. Нам усім її дуже не вистачає», – сказала сестра загиблої Оксана. В Алли Дукій залишився чоловік, дві доньки, мама та сестри.

38-річного Олександра Могирчука російські окупанти вбили в селі Старий Биків на Чернігівщині. Туди він із цивільною дружиною Олесею та її донькою приїхали до родичів у перший день повномасштабної війни.

27 лютого 2022 року Олександр із племінником дружини Богданом вийшли у двір покурити. Їх побачили російські військові й забрали з собою. Окупанти схопили також інших цивільних чоловіків, яких зустріли на вулиці. Катували їх. Шістьох, серед яких був Сашко і Богдан, убили.

Рідні знайшли тіла загиблих наступного дня на лузі. Через 9 днів чоловіків поховали біля кладовища. На початку квітня 2022 року була ексгумація та перепоховання.

Олександр Могирчук народився в місті Бровари на Київщині. Після школи вступив на фінансовий факультет вишу, але навчання не закінчив, почав працювати. Понад 10 років був кравцем на взуттєвій фабриці. Останній період життя працював у компанії, яка виготовляє ролети.

З першою дружиною розлучився, у тому шлюбі в нього народився син. У 2014-му Олександр зустрів нове кохання – Олесю. Пара прожила разом 8 років. У 2021-му взяли кредит на квартиру в Броварах. Придбали обручки і планували весілля 9 червня 2022 року. Хотіли мати спільну дитину.

«У нас було багато планів на життя. Хотіли поставити дітей на ноги, виплатити кредити, купити авто. Для цього багато працювали, присвячували цьому фактично весь час. Саша, як не на роботі був, то вдома ремонт робив. Часу на втіхи та хобі не залишалося... Він був чудовим чоловіком для мене. За 8 років ми жодного разу не посварилися. І батько він був прекрасний, мою дочку виховував із шестирічного віку. Тепер ми самі. Я не знаю, де брати сили, щоби жити далі», – сказала Олеся.

В Олександра Могирчука залишилися цивільна дружина з донькою, син, батьки.

58-річний Геннадій Донець жив у Чернігові. Коли почалася повномасштабна війна, разом із сім'єю поїхав у село Ягідне до родичів – В’ячеслава і Надії Радченків.

Після окупації села російські військові дозволили господарям будинку та їхнім гостям залишитися в погребі і не йти в шкільний підвал, куди зганяли селян.

19 березня 2022 року в той будинок прилетіли два снаряди. Господар загинув. Невістка Вікторія і її сестра Зоряна отримали важкі поранення. Геннадію Донцю відірвало ногу. Окупанти відвезли його та двох поранених жінок у лікарню міста Брянськ (РФ).

Там через два дні Геннадій помер від втрати крові. Волонтери поховали його на кладовищі в селищі Климово Брянської області.

Про трагедію рідним повідомила Зоряна. Вона надіслала фото свідоцтва про смерть, яке видали у росії. На липень 2023 року тіло чоловіка залишається на території РФ.

Геннадій Донець народився в сім'ї військового у місті Торецьк на Донеччині. Потім родина переїхала в Грузію, де він жив до 14 років. Опісля повернулися в Україну й оселилися в Донецьку.

Строкову службу Геннадій проходив у Чернігові. Навчався в педагогічному інституті на вчителя початкової військової підготовки та фізкультури. На другому курсі одружився. У подружжя народилася донька.

«Гена завжди був активним. До батьківства ми на вихідних ходили в села, що біля Чернігова, захоплювалися пішим туризмом. Гена гарно плавав, брав участь у змаганнях. Колись навчив плавати доньку, згодом онука. Тренував дітей у басейні місцевої школи, дуже талановитий був», – розповіла дружина Антоніна.

Геннадій працював у Чернігівському музичному училищі, потім багато років разом із дружиною мали власну справу. Останній період життя, перед війною, був охоронником.

У Геннадія залишилися дружина, донька та двоє онуків, один із них народився після смерті дідуся.