Загиблі герої Чернігівщини: Олійник Анатолій. Пономаренко Олександр. Лавренчук Віктор. Носенко В'ячеслав
Народився 26 червня 1992 року у селі Антонівка Скадовського району Херсонської області. Призваний 12 жовтня 2011 року на дійсну військову службу. Молодший сержант, інструктор навчального взводу навчальної роти військової частини А 3838 (селище Десна Козелецького району Чернігівської області). Загинув 17 листопада 2014 року у районі сіл Новоорлівка — Орлово-Іванівка Шахтарського району Донецької області (район кургану Гостра Могила). Автомобіль, в якому перебував А. Олійник підірвався на протитанковому радіокерованому фугасі. Похований у селі Антонівка Скадовського району Херсонської області.
Указом Президента України № 311 від 4 червня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Народився 15 листопада 1986 року у селі Березова Лука Гадяцького району Полтавської області. Призваний на військову службу 16 травня 2007 року Гадяцьким районним військовим комісаріатом Полтавської області. Сержант, командир відділення зв’язку 33-го полігону військової частини А 0665 (селище Десна Козелецького району Чернігівської області). Загинув 4 грудня 2014 року внаслідок поранення у секторі «С». Похований у селищі Десна Козелецького району Чернігівської області.
Указом Президента України № 473 від 13 серпня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 9, місце 4.
Лавренчук Віктор Іванович – старший навідник мінометного розрахунку мінометної батареї механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, старший солдат.
Народився 7 жовтня 1986 року в місті Дьйор Угорської Народної Республіки (нині – адміністративний центр медє Дьйор-Мошон-Шопрон, Угорщина). Мешкав у селі Рудівка Прилуцького району Чернігівської області. У 2003 році закінчив загальноосвітню школу села Рудівка, потім – Прилуцький агротехнічний технікум (нині – Прилуцький агротехнічний коледж; місто Прилуки Чернігівської області) та вищий навчальний заклад.
У 2004-2006 роках проходив строкову військову службу в лавах Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Працював на робітничих професіях у сфері будівництва.
Був ідейним націоналістом. У 2013 році вступив до Всеукраїнського об’єднання «Свобода», був членом Прилуцької міської організації Чернігівської області.
Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності.
19 березня 2014 року Прилуцько-Варвинським об‘єднаним міським військовим комісаріатом Чернігівської області мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив старшим навідником мінометного розрахунку мінометної батареї механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1815, селище міського типу Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області).
Навесні 2014 року брав участь у патрулюванні українсько-російського кордону. Ніс службу на блокпості на півночі Чернігівської області, потім – у місті Городня Чернігівської області.
З червня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник оборони Міжнародного аеропорту «Луганськ», боїв у районі міста Луганськ. Під час оборони Луганського летовища отримав поранення у плече від уламку ракети «Град», але від госпіталізації відмовився. Восени 2014 року ніс службу у районі міста Волноваха Донецької області.
Коли на початку грудня 2014 року його мінометну батарею було направлено до 93-ї окремої механізованої бригади у район селища Піски Ясинуватського району Донецької області, Віктор Лавренчук перервав 30-денну відпустку та поїхав на передову до побратимів.
8 грудня 2014 року старший солдат Віктор Лавренчук загинув під час артилерійського обстрілу у районі селища Піски Ясинуватського району Донецької області, коли у його бліндаж влучив снаряд. Разом з ним загинули сержант Валентин Бойко та солдат В‘ячеслав Носенко, ще 6 військовослужбовців отримали поранення.
11 грудня 2014 року похований на кладовищі села Рудівка Прилуцького району Чернігівської області.
Залишилась батьки, двоє братів, сестра, дружина та син.
29 квітня 2015 року в місті Прилуки на будівлі Прилуцького агротехнічного коледжу (вулиця Київська, 178), де навчався Герой, йому відкрито меморіальну дошку. У фойє коледжу облаштований куточок слави воїнів антитерористичної операції, в якому міститься розділ пам‘яті Віктора Лавренчука.
8 червня 2015 року в селі Рудівка на будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Рудівська, 1), де навчався Віктор Лавренчук, йому відкрито меморіальну дошку.
Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 10, місце 2.
Народився 10 січня 1985 року у селищі Варва Чернігівської області. У 2002 році закінчив Варвинську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Потім навчався в Чернігівському державному інституті економіки і управління за спеціальністю «правознавство». Проходив строкову військову службу у внутрішніх військах Збройних Сил України у місті Золочеві Львівської області та місті Луганську. Після служби в армії працював слюсарем у СТОВ «Дружба – Нова» у селищі Варва. З 2012 року помічником бурильника 4 розряду цеху підземного і капітального ремонту свердловин НГВУ «Чернігівнафтогаз». 19 березня 2014 року був призваний до лав Збройних Сил України. Рядовий військової частини А 1688 (селище Гончарівське Чернігівського району). Загинув 8 грудня 2014 року під час артилерійського обстрілу у районі селища Піски (Донецький аеропорт) Ясинуватського району Донецької області. Похований у селищі Варва Чернігівської області.
Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 10, місце 3.
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
Коментарі
Дописати коментар