Загиблі герої Чернігівщини: Грановський Андрій. Джужа Руслан. Лущик Микола. Бондаренко Володимир. Шелепаєв Олександр
Народився 16 серпня 1971 року у місті Остер Козелецького району Чернігівської області.
З 28 грудня 1989 року проходив військову службу у Збройних Силах СРСР / України.
Останнім часом проходив військову службу за контрактом на посаді інструктора взводу 4-ї навчальної танкової роти 2-го навчального танкового батальйону 300-го навчального гвардійського танкового полку 169-го навчального гвардійського центру Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1414, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області).
Брав участь в антитерористичній операції на сході України.
13 серпня 2014 року старшина Грановський загинув від осколкового поранення голови отриманого внаслідок обстрілу російсько-терористичними угрупування з реактивних систем залпового вогню БМ-21 "Град" позицій українських військових поблизу кургана Гостра Могила в районі селища Польове Шахтарського району Донецької області.
Похований на кладовищі міста Остер Козелецького району Чернігівської області.
Указом Президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Згідно розпорядження Остерської міської ради № 18 від 19 лютого 2016 р. вулиця Фрунзе в м. Остер Козелецького району перейменована на честь Андрія Грановського.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 4, місце 41.
Джужа Руслан Михайлович – командир 1-го відділення 2-го взводу 1-ї роти 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1», сержант.
Народився 2 грудня 1990 року в селі Максим Козелецького району Чернігівської області. Закінчив загальноосвітню школу.
У 2014 році мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив командиром 1-го відділення 2-го взводу 1-ї роти 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1» (військова частина польова пошта В2278; з листопада 2014 року – 13-й окремий мотопіхотний батальйон 1-ї танкової бригади 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України).
З 2014 року брав участь в Антитерористичній операції на сході України.
20 серпня 2014 року сержант Джужа загинув в результаті мінометного обстрілу блокпосту у районі села Камишне Станично-Луганського району Луганської області.
23 серпня 2014 року похований на кладовищі села Максим Козелецького району Чернігівської області.
Залишилась мати.
Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 3, місце 3.
Лущик Микола Григорович – навідник танку 3-го танкового взводу 1-ї танкової роти 1-го танкового батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової Новгородської орденів Червоного Прапора, Кутузова, Богдана Хмельницького, Олександра Невського і Червоної Зірки бригади Сухопутних військ Збройних сил України, солдат.
Народився 22 травня 1976 року в селі Тютюнниця Корюківського району Чернігівської області. Закінчив середню школу села Тютюнниця та Дігтярівське професійно-технічне училище №32 селища міського типу Дігтярі Срібнянського району Чернігівської області (нині – Дігтярівський професійний аграрний ліцей) за спеціальністю «тракторист, слюсар, водій» у червні 1994 року.
Проходив строкову військову службу в Збройних Силах України.
З 2004 року працював трактористом в Державному підприємстві «Корюківське лісове господарство».
У березні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 1-ій окремій гвардійській танковій Новгородській орденів Червоного Прапора, Кутузова, Богдана Хмельницького, Олександра Невського і Червоної Зірки бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1815, селище міського типу Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області).
З червня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
22 серпня 2014 року екіпаж танку Т-64БМ «Булат» (командир танка - Клименко Володимир, навідник - солдат Лущик, механік-водій - солдат Андрейченко) під час несення служби на блокпосту біля селища міського типу Біле Лутугинського району Луганської області потрапив під артилерійський обстріл, який вівся зі 122 міліметрових гаубиць Д-30. Унаслідок прямого влучання одного із снарядів в танк солдат Лущик загинув на місці, солдат Андрейченко отримав поранення, від яких помер по дорозі до лікарні, Володимир Клименко отримав поранення голови та руки.
28 серпня 2014 року похований на кладовищі села Тютюнниця Корюківського району Чернігівської області.
Залишилась мати і два брати.
Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
4 грудня 2020 року на фасаді будівлі Брецького лісництва в Корюківці відкрито меморіальну дошку.
На честь загиблих воїнів 1-ї танкової Сіверської бригади в 2017 році в смт Гончарівське встановлений меморіальний знак.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 6, місце 3.
Бондаренко Володимир Олександрович - начальник служби пального і мастильних матеріалів тилу 718-го окремого навчального автомобільного батальйону 169-го навчального гвардійського Звенигородського орденів Червоного Прапора і Суворова центру Сухопутних військ Збройних Сил України, майор (посмертно).
Народився 15 грудня 1975 року в місті Київ. У 1993 році закінчив середню школу.
З серпня 1993 року в Збройних Силах України. У липні 1998 року закінчив факультету військової підготовки при Київському міжнародному університеті цивільної авіації (місто Київ).
З липня 1998 року по листопад 2000 року проходив службу на посаді начальника служби пального та мастильних матеріалів 1121-го навчального зенітного артилерійського полку, з листопада 2000 року по травень 2006 року - начальника служби пального та мастильних матеріалів 1121-го навчального зенітного ракетного полку 169-го навчального гвардійського Звенигородського орденів Червоного Прапора і Суворова центру Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А3435, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області).
З травня 2005 року по березень 2007 року - начальник відділення технічного майна центральної бази пального Збройних Сил України.
З березня 2007 року по листопад 2008 року - заступник командира навчальної роти з гуманітарних питань, з листопада 2008 року по жовтень 2011 року - заступник командира навчальної роти з виховної роботи школи підготовки сержантів 169-го навчального гвардійського Звенигородського орденів Червоного Прапора і Суворова центру Сухопутних військ Збройних Сил України (селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області).
З жовтня 2011 року по жовтень 2013 року - заступник командира роти з виховної роботи 718-го окремого навчального автомобільного батальйону 169-го навчального гвардійського Звенигородського орденів Червоного Прапора і Суворова центру Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А3838, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області).
З жовтня 2013 року по червень 2014 року - заступник командира роти військової служби правопорядку з виховної роботи Військової служби правопорядку Збройних Сил України (місто Київ).
З червня 2014 року - начальник служби пального і мастильних матеріалів тилу 718-го окремого навчального автомобільного батальйону 169-го навчального гвардійського Звенигородського орденів Червоного Прапора і Суворова центру Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А3838, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області).
З серпня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. З 12 серпня 2014 року виконував обов‘язки стрільця механізованого відділення механізованого взводу ротної тактичної групи 169-го навчального центру.
31 серпня 2014 року капітан Бондаренко загинув внаслідок інтенсивного обстрілу під час бойового чергування на блокпосту в районі міста Дебальцеве Донецької області. Разом з ним загинули старший сержант Титок, старший сержант Савченко та сержант Шелепаєв.
3 вересня 2014 року похований на Лісовому кладовищі міста Київ.
6 грудня 2017 року в селищі міського типу Десна Козелецького району на території військової частини відкрито Меморіал загиблим військовослужбовцям 169-го навчального центру, серед яких ім‘я Володимира Бондаренка.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (31.10.2014; посмертно), медалями.
Залишились батьки, брат, дружина, донька та син.
Народився 23 лютого 1991 року у місті Токмак Запорізької області. З квітня по червень 2011 року — курсант навчальної роти (підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації військовослужбовців військової служби за контрактом рядового складу початкового рівня ) окремого навчального автомобільного батальйону (смт Десна Козелецького району). З червня 2011 по лютий 2013 року — старший водій автомобільного відділення взводу підвозу роти забезпечення (навчального центру) окремого навчального автомобільного батальйону. З лютого 2013 року — сержант, інструктор навчального взводу навчальної роти (підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації військовослужбовців військової служби за контрактом рядового складу початкового рівня) окремого навчального автомобільного батальйону 169-го навчального центру Сухопутних військ України. Загинув 31 серпня 2014 року під час виконання бойового завдання біля міста Дебальцеве Донецької області. Похований у місті Токмак Запорізької області.
Указом Президента України № 838 від 31 жовтня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Коментарі
Дописати коментар