Маловідома Чернігівщина: Покровська церква у Дігтярівці Новгород-Сіверського району
«Наша церква ідеальна! – з гордістю розповідає мешканка села Дігтярівка Лідія Швець. – Її довжина та ширина від одного купола до іншого – 26 метрів. Тобто виходить хрест 26 на 26, і висота храму – 26 метрів. Правильна піраміда! Акустика шикарна. Навіть у зруйнованій споруді».
Покровська церква – пам’ятник архітектури епохи українського бароко. У Дігтярівці її звели ще у 1708 році. За інформацією дослідників, ініціював будівництво храму та дав гроші на це гетьман Іван Мазепа.
«У цьому селі поблизу Новгорода-Сіверського гетьман дав на «монастирську церкву» 15000 золотих, – розповідає історик, дослідник гетьманства Мазепи Сергій Павленко. – Ця сума засвідчена в актах Бендерської комісії 1709 року. Храм належав до Спасо-Преображенського монастиря у Новгороді-Сіверському. У Покровській церкві зберігалася чудотворна ікона Богоматері. Кіот до неї теж фінансував Мазепа, оскільки на ньому був зображений герб гетьмана».
«За моїми новими підрахунками (підготував реєстр церковного будівництва у 1687–1709 роках) в добу Мазепи збудовано, відреставровано близько 350 храмів, із них 80 – за безпосередньої участі, фінансування гетьмана», – говорить Сергій Павленко.
Але Покровська церква у Дігтярівці – особлива. Вона була свідком історичних подій, важливих для України і по сьогодні.
«Договір між Карлом ХІІ і Мазепою був вироблений та підписаний 29–30 жовтня у Гірках, що поряд Дігтярівки, розповідає Сергій Павленко. – За переказами, зверхник України молився перед іконою Покровської церкви перед зустріччю з королем. Дуже ймовірно, що саме так і було, оскільки 30 жовтня 1708 року Іван Мазепа направив з Дігтярівки листа стародубському полковнику Івану Скоропадському про необхідність визвольної акції, спрямованої проти Москви. Штаб-квартира гетьмана та його наближених кілька днів розміщувалася у цьому селі. Коли розпочався похід шведів на Батурин, то гетьман та король, який вирушив з Гірок, бачилися у Дігтярівці та з високих круч біля церкви та села оглядали можливі місця переправи союзницьких військ».
Сьогодні про ті історичні події нагадує хіба що невеликий кам’яний знак, встановлений за 300 метрів від Покровської церкви. А від колись величного храму залишилися фактично руїни.
Найбільших руйнацій церква святої Покрови зазнала під час Другої світової війни.
«Під час війни німці використовували її як спостережний пункт, – розповідає місцева мешканка, історик Лідія Швець. – Вона, по-перше, розташована на пагорбі високому, плюс 26 метрів висота самого храму. У німців там сидів корегувальник. І звідти координувалися обстріли радянських військ під час наступу, звідти корегувальник коректував роботу ворожої зброї. Потім у центральний купол та східний купол, де був олтар, потрапив снаряд».
Напівзруйновану ворогом церкву почали розтягувати на цеглу місцеві мешканці.
«Там, де попав у східну частину снаряд, то там розібрали. Воно більш-менш було, можна було розібрати. Там трактором чіпляли і розбирали, – згадує Лідія Швець. – Інші три приділи – північний, південний і західний – були майже цілі. Я ще в школу ходила – церква практично була ціла. Підлога там була викладена зі стальних плит 50 на 50 см. Їх теж люди розтягнули. Тому що потрібно було то в печі, то в груби».
Про намагання зруйнувати навіть згадку про українського гетьмана розповідає і настоятель Свято-Покровської церкви В’ячеслав Павленко.
«У 1964 році найбільша руйнація була. Спочатку саперів запросили з військової частини. Але вони сказали, що підірвати неможливо. Для того, щоб її підірвати, потрібно три тонни в тротиловому еквіваленті вибухівки. А такого вибуху не витримає село, навіть у сусідніх селах шибки повилітають. А в Дігтярівці в радіусі 300 метрів зруйнуються будинки. Тобто підірвати відмовилися, і вони своїми силами довбали ту цеглу, приїжджали три гусеничних трактора, чіпляли тросами, скидали», – розповідає настоятель.
Поки храм святої Покрови стоїть без куполів та хрестів, місцеві мешканці ходять до іншого храму.
Вперше за багато років Покровську церкву у Дігтярівці намагалися реставрувати лише у 2009 році. Кошти на реставраційні роботи, за словами місцевих мешканців, дали меценати з-за кордону. Тоді вдалося відбудувати Південний приділ. Але роботи так і не завершили. Не встигли навіть накрити відреставровану частину нормальним дахом.
«Купол цей спочатку тимчасово накрили і планували його зробити, – розповідає місцева мешканка Оксана. – Всередині все було вже нібито поштукатурено, і зовні гарно було зроблено. Але через те, що припинилося фінансування, далі роботи не продовжились. Накриття те порвалося і почало протікати».
З того часу так і стоїть напівзруйнована і частково відреставрована церква гетьмана Івана Мазепи на кордоні з Росією.
«Стан церковної споруди сьогодні аварійний, – каже історик Сергій Павленко. – Стіни давні є, але вони у плачевному стані. Частину церкви відреставровано. Але це занадто мало».
«Ми маємо на сьогодні таку унікальну пам’ятку, яка поки ще зовсім не зруйнувалася. І ми нічого не робимо. Це дивні речі. Для мене це дивно, – говорить настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородоці отець В’ячеслав Павленко. – Ми маємо справу з ідентичною пам’яткою, в якій був Мазепа, в якій зустрічався зі шведським королем! Треба відновлювати все! Це п’ятибанний храм. Центральний купол – найбільший за розміром і чотири приділи. Центральний купол треба відновити, західну, північну, східну...»
У 2021 році на Покровську церкву в Дігтярівці нарешті звернули увагу. Відомі громадські активісти ініціювали збір коштів на порятунок відреставрованої, але покинутої напризволяще частини церкви.
«Потрібно покрити металевим дахом баню цього приділу, через який відбувається проникнення води і руйнування стін, – пояснює координатор проєкту Богдан Ворон. – Він буде убезпечений від подальшого руйнування. Якщо акція вдасться, ми сподіваємося це приверне увагу не тільки громадськості, а й уряду України і церкви. Тому що неодноразово говорилося із уст урядовців й духовенства, що храм є настільки важливим, що його треба негайно рятувати. Але, на жаль, жодних реальних робіт з порятунку не було зроблено».
Для порятунку відреставрованої частини планують зібрати 140 тисяч гривень.
«Збір коштів проводиться через благодійний фонд «Спадшина.УА». Це фонд із дуже хорошою репутацією. Вони є відомими, вони займаються низкою дуже хороших проєктів. Нам важливо, щоб вся ця справа відбувалася чесно, прозоро і контрольовано», – говорить Богдан Ворон.
Одним з ініціаторів проєкту є відомий громадський діяч Юрій Бруєнко. Він вже має досвід порятунку старовинних храмів. Юрій Бруєнко був співорганізатором успішного перенесення і реставрації дерев’яної церкви XVIII століття зі села Городище на Чернігівщині до скансену в селі Пирогів під Києвом.
До справи порятунку церкви в Дігтярівці долучився і відомий архітектор-реставратор Сергій Юрченко. Саме він очолював роботи в церкві, коли відреставрували південний приділ.
Підтримують ідею реставрації храму і представники церкви та самі мешканці села Дігтярівка.
«Люди у селі підтримують, – говорить настоятель В’ячеслав Павленко. – Але ж це не тільки людям у селі треба. Це нам треба! Це Україні треба! А що там буде після реставрації – це все залежить від нас. Служба буде чи не буде – від нас залежить. Якщо там музей буде – і то Слава Богу, якби тільки зберегти. Бо ми ж не вміємо свого берегти. Це ж наш фундамент. Це ж точки відліку нашої історії».
Майже на кордоні з Росією напівзруйнована, але ще досить міцна Покровська церква поки що тримається і чекає допомоги від нащадків гетьмана Івана Мазепи, який свого часу мріяв врятувати українські землі від Московського царства.
Коментарі
Дописати коментар