Загиблі герої Чернігівщини: Коворотний Сергій. Найдьон Олександр. Росомаха Микола. Яжук Микола. Рвачов Володимир
Коворотний Сергій Володимирович – інструктор з водіння навчального взводу 197-го центру підготовки сержантського складу Сухопутних військ Збройних Сил України, прапорщик.
Народився 12 грудня 1977 року в селі Колісники Ніжинського району Чернігівської області. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи села Колісники.
18 листопада 1996 року призваний Ніжинським об’єднаним міським військовим комісаріатом на строкову військову службу до лав Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. З 20 листопада 1996 року по 17 травня 1997 року проходив службу на посаді стрільця 2-ї окремої бригади Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (військова частина 3002, міста Львів, Тернопіль, Рівне, Ужгород). З 19 червня 1997 року по 22 квітня 1998 року – командир відділення 10-го спеціального моторизованого полку Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (військова частина 3030, місто Київ). 22 квітня 1998 року звільнений у запас.
У вересні 1998 року призваний Шевченківським районним військовим комісаріатом міста Києва на військову службу за контрактом до лав Збройних Сил України. З 9 вересня по 16 грудня 1998 року – курсант школи прапорщиків 90-го об’єднаного навчального центру Збройних Сил України (військова частина А2160, місто Котовськ (з 2016 року – Подільськ) Одеської області).
З 11 січня 1999 року по 27 листопада 2000 року – інструктор по водінню, з 27 листопада 2000 року по 14 липня 2004 року – старший інструктор батальйону навчально-бойового озброєння та техніки, з 14 липня 2004 року по 26 жовтня 2007 року – старший інструктор взводу навчально-бойового озброєння та техніки роти навчально-бойового озброєння та техніки батальйону навчально-бойового озброєння та техніки, з 26 жовтня 2007 року по 6 лютого 2014 року – старший інструктор взводу забезпечення навчального процесу роти забезпечення навчального процесу батальйону забезпечення навчального процесу 300-го навчального гвардійського танкового полку 169-го навчального гвардійського центру Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1414, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області).
З 6 лютого 2014 року – інструктор з водіння навчального взводу 197-го центру підготовки сержантського складу Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А4224, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області).
З червня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
26 серпня 2014 року прапорщик Коворотний загинув внаслідок обстрілу російсько-терористичними угрупуваннями з реактивної системи залпового вогню БМ-21 «Град» позицій українських військових в районі селища міського типу Новосвітлівка Краснодонського району Луганської області.
12 вересня 2014 року похований на кладовищі Артемівського (нині - Садового) мікрорайону міста Шостка Сумської області.
5 лютого 2015 року в місті Шостка на фасаді будинку (вулиця Свободи, 42), в якому мешкав Сергій Коворотний, йому відкрито меморіальну дошку. У селі Колісники на фасаді будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Гоголя, 18), де навчався прапорщик Коворотний, йому відкрито меморіальну дошку.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (23.05.2015; посмертно), медалями.
Залишились дружина та син.
Народився 7 листопада 1984 року у місті Городня Чернігівської області. З 2003 по 2005 рік проходив строкову службу у Збройних Силах України. З 2005 по 2010 рік — міліціонер 1-го взводу 3-ї роти спеціального батальйону судової міліції «Грифон» ГУМВС України у місті Києві. У 2007 році закінчив Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка за спеціальністю вчитель історії. Певний час працював на різних посадах у Городнянській ЗОШ-інтернаті Чернігівської області. В органах внутрішніх справ з 26 вересня 2014 року. Старший сержант міліції, міліціонер 2-го взводу 1-ї роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області. Загинув 16 листопада 2014 року у ході бойових дій у районі залізничного переїзду біля селища Станиця Луганська Луганської області. Похований у місті Городні Чернігівської області.
Указом Президента України № 942 від 19 грудня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, зразкове виконання службового обов'язку та з нагоди Дня міліції», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 4, місце 5.
Нагороджений орденом "Лицарський хрест Добровольца" (посмертно).
Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
Нагороджений Почесною відзнакою Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні» (посмертно).
В пам’ять про Олександра Найдьона у травні 2015 року на будівлі Городнянської загальноосвітньої школи № 2 встановлена меморіальна дошка та пам’ятний знак на міській Алеї Героїв. Його ім’я викарбуване на граніті Меморіалу загиблим працівникам Міністерства внутрішніх справ м. Чернігів
Росомаха Микола Васильович – водій 1-ї окремої гвардійської танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.
Народився 29 березня 1984 року в селі Хороше Озеро Борзнянського району Чернігівської області. Закінчив загальноосвітню школу села Хороше Озеро та професійно-технічне училище №33 села Мрин Носівського району Чернігівської області за спеціальністю «тракторист-машиніст широкого профілю». Працював у Києві.
У березні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив водієм 1-ї окремої гвардійської танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1815, селище міського типу Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області).
З 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
16 листопада 2014 року солдат Росомаха був тяжко поранений під час обстрілу у районі міста Волноваха Донецької області. Його евакуювали до госпіталю міста Пологи Запорізької області, де від отриманих поранень військовослужбовець помер 17 листопада 2014 року.
20 листопада 2014 року похований на кладовищі села Хороше Озеро Борзнянського району Чернігівської області.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (04.06.2015; посмертно).
Залишились мати, брат та сестра.
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 4, місце 9.
Народився 19 грудня 1980 року у селі Мартинівка Жмеринського району Вінницької області. Призваний 1 серпня 1998 року Жмеринським окружним районним військовим комісаріатом Вінницької області на дійсну військову службу. Майор, оперативний черговий відділення оперативних чергових військової частини А 0665 (селище Десна Козелецького району Чернігівської області). Загинув 16 листопада 2014 року у районі села Польове Шахтарського району Донецької області (район кургану Гостра Могила). Автомобіль, в якому перебував М. Яжук підірвався на протитанковому радіокерованому фугасі. Похований у селі Мартинівка Жмеринського району Вінницької області.
Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Народився 2 травня 1974 року у місті Янгієр Сирдар’їнської області (Республіка Узбекистан). Призваний 1 серпня 1991 року Козелецьким районним військовим комісаріатом на дійсну військову службу. Підполковник, начальник відділення оперативних чергових військової частини А 0665 (селище Десна Козелецького району Чернігівської області). Загинув 16 листопада 2014 року у районі села Польове Шахтарського району Донецької області (район кургану Гостра Могила). Автомобіль, в якому перебував В. Рвачов підірвався на протитанковому радіокерованому фугасі.Похований у селищі Десна Козелецького району Чернігівської області.
Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 3, місце 12.
Коментарі
Дописати коментар