Загиблі герої Чернігівщини: Джевага Сергій. Бойко Валентин. Матяш Григорій. Манжола Віктор

 Джевага Сергій Олександрович

Народився 28 вересня 1971 року у місті Прилуки Чернігівської області.

1988 року закінчив Прилуцьку ЗОШ № 2. Навчався у Київському Державному університеті телекомунікацій. З 1991 року — електромеханік Прилуцького центру електрозв'язку.

Джевага Сергій Олександрович — солдат резерву Збройних сил України. Позивний "Ахмет".

Після початку бойових дій пішов добровольцем. Командир мінометного розрахунку, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас».

Ранком 29-го серпня 2014-го загинув під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла. Їхав у «Газелі» в складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з села Многопілля до Червоносільського. Під час обстрілу колони загинув разом з Бризом та Детройтом. Тіло на той час не було знайдене.

У вересні 2018 року за результатами ДНК-екперстизи тіло Сергія Олександровича Джеваги ідентифікували.

ДЖЕВАГУ Сергія Олександровича поховали 4 жовтня 2018 року на “Алеї Героїв” (цвинтар Горова Білещина) м.Прилуки.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни - нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.03.2015, посмертно) та "Іловайським Хрестом" (посмертно).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 7, місце 25.

Бойко Валентин Анатолійович – командир мінометного розрахунку мінометної батареї механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, сержант.

Народився 4 серпня 1979 року в селі Овлаші Роменського району Сумської області. Мешкав у місті Прилуки Чернігівської області. Закінчив загальноосвітню школу №3 (нині – імені С.Г.Шовкуна) міста Прилуки, у 1997 році – професійне училище №5 міста Чернігова (нині – Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту) за спеціальністю «бригадир з поточного ремонту та утримання залізничних колій».

Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.

Працював монтером колії на підприємстві залізничного транспорту в місті Прилуки.

У березні 2014 року Прилуцько-Варвинським об‘єднаним міським військовим комісаріатом Чернігівської області мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив командиром мінометного розрахунку мінометної батареї механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1815, селище міського типу Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області).

З літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник оборони Міжнародного аеропорту «Луганськ». Восени 2014 року ніс службу у районі міста Волноваха Донецької області.

На початку грудня 2014 року у складі своєї мінометної батареї був відкомандирований до 93-ї окремої механізованої бригади у район селища Піски Ясинуватського району Донецької області.

8 грудня 2014 року сержант Валентин Бойко загинув під час артилерійського обстрілу у районі селища Піски Ясинуватського району Донецької області, коли у його бліндаж влучив снаряд. Разом з ним загинули старший солдат Віктор Лавренчук та солдат В‘ячеслав Носенко, ще 6 військовослужбовців отримали поранення.

11 грудня 2014 року похований на кладовищі міста Прилуки Чернігівської області.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (15.05.2015; посмертно).

Залишились дружина, донька та син.

28 травня 2015 року в місті Прилуки на будівлі загальноосвітньої школи №3 імені С.Г.Шовкуна (вулиця Саксаганського, 14), де навчався Валентин Бойко, йому відкрито меморіальну дошку.

16 грудня 2016 року в місті Чернігів на будівлі Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту (вулиця Реміснича, 56) відкрито меморіальну дошку випускникам, які загинули під час антитерористичної операції на сході України, серед яких ім’я Валентина Бойко.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 10, місце 1.

Матяш Григорій Володимирович

Народився 15 червня 1989 року у місті Прилуки Чернігівської області. У 1991 році, разом з батьками, виїхав для постійного проживання до міста Києва. До 8-го класу навчався у ЗОШ І-ІІІ ступенів № 211 з англійським напрямком, далі продовжив навчання у школі № 240 міста Києва.

У 2006 році втупив на навчання до Київського суднобудівельного коледжу, але за спеціальністю не працював.

Захоплення ковальським мистецтвом переросло у професію. Григорій Матяш став відомим ковалем-реконструктором школи традиційного ковальства. Його роботи високо цінувалися колекціонерами. Учасник багатьох Всеукраїнських фестивалів ковальського мистецтва: «Ковальська Весна», «Гамора — 2015» та інших.

Працював у Центрі традиційного ковальського ремесла музею народної архітектури і побуту «Пирогів».

Член добровільної громадської організації бойових мистецтв «Спас». Учасник Революції Гідності, після початку російської агресії, одним з перших вступив на військову службу.

Молодший сержант міліції, міліціонер полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління МВС України у Дніпропетровській області.

Загинув 31 липня 2015 року під час мінометного обстрілу у районі села Піски Ясинуватського району Донецької області.

Указом Президента України № 573 від 10 жовтня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Похований  на міському кладовищі «Новий побут» у  Прилуках.

У Миргороді встановлено кований сонячний годинник, присвячений загиблому герою.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 7, ряд 7, місце 25.

Манжола Віктор Іванович – номер обслуги 30-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, старший солдат.

Народився 25 лютого 1965 року в селі Канівщина Прилуцького району Чернігівської області. Закінчив середню школу.

Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР.

Мешкав у місті Прилуки Чернігівської області.

З 29 травня 2015 року до літа 2016 року проходив військову службу в лавах Збройних Сил України по частковій мобілізації.

З травня 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

З літа 2016 року проходив військову службу за контрактом на посаді номера обслуги 30-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0409 (польова пошта В2731), місто Новоград-Волинський Житомирської області).

З літа-осені 2016 року знову брав участь в антитерористичній операції на сході України.

30 вересня 2016 року старший солдат Манжола помер від серцевої недостатності у розташуванні військової частини у районі села Трудівське Волноваського району Донецької області.

3 жовтня 2016 року похований на кладовищі «Новий побут» у місті Прилуки Чернігівської області.

Залишилась донька.