Маловідома Чернігівщина: Михайлівська церква с. Брусилів

Перша згадка про Михайлівську церкву с. Брусилів датована 1744 роком. У матеріалах «Генерального опису Лівобережної України» (1765 р.): «… село Брусилов при речках Десне и Снове. Церковь во имя архангела Михаила. Козачьих дворов – 14, владение бунчукового товарища Дунин-Борковского. Брусиловское имение Борковских составилось: а) из жалованных мельниц Мазепою и Скоропадским генеральному обозному Василию Борковскому и его жене Марье Шубовне; б) и из купленных грунтов.»

Дерев’яна, хрещата в плані з прямокутними раменами (південні й північні фасади завершено трикутними розписаними фронтонами). Обабіч апсиди – приміщення ризниці та паламарні. Центральний четверик увінчано банею на восьмерику з глухим ліхтариком. Із заходу сполучається з триярусною дзвіницею, з південного боку якої – головний вхід. Останній, восьмигранний ярус дзвіниці завершено витягнутим догори верхом зі шпилем на гранчастому барабані. В інтер’єрі збереглося різноманітне декоративне вбрання; чотириярусний іконостас, в якому використано фрагменти попереднього, з рисами бароко. На дзвіниці – два старих бронзових дзвони, один з яких виготовлено 1865 р. в Москві.

У «Описі Чернігівського намісництва» (1781 р.): «… село Брусилов владения умершего товарища Василия Дунин-Борковского … В селе церковь деревянная одна …»

Кількість прихожан: 1770 р. – 843, 1790 р. – 755, 1810 р. – 820, 1830 р. – 919, 1850 р. – 1095, 1860 р. – 1169.

У 1901 році розпочато будівництво нової церкви, також дерев`яної. Від старої церкви залишився престол, тому збудували сторожку, в якій хрестили дітей і т.п.

У 1992 році церква була обкладена цеглою за сприяння колгоспу «Рассвет» (голова колгоспу Кириленко М.М.), що геть знищило її автентичність, тому як вона виглядала можна подивитись тільки в середині.

Першим священиком у новозбудованій церкві був Нагорський (до 1913 р.). З 1913 р. по 1930 р. служив батюшка Ромашка. У 1930 році він був репресований і висланий із сім`єю у Рибинськ. Там під час робіт на лісоповалі він і помер.

З 1930 р. по 1941 р. церква (за однією із версій) не працювала. Церковні книги, ікони розібрали люди по хатах на збереження, а після відкриття в 1941 році повернули. Іконостас зруйнований не був. У 80-х роках відреставрований місцевим художником-самоучкою Мохначенком Михайлом Степановичем.

У 1940 році із дзвіниці були зняті представниками влади великі дзвони, залишились лише три маленькі. Дзвони в Брусилові були найкращі в окрузі, їх було чути у навколишніх селах. Тепер таких дзвонів у церкві немає.

У 1941 році відкрили церкву. Служив батюшка Короткевич Олександр. Після того, як він перейшов на службу в Чернігів, на його місце став Любенко Іван Іванович. Служив він з 1941 по 1947 роки, аж до самої смерті. Тут же біля церкви на цвинтарі він і похований. Крім нього на цвинтарі поховані жителі села Брусилів, що загинули під час бомбардування села німцями 21 вересня 1943 року.

У 1962 році місцева влада прагнула знову закрити церкву, і тоді староста Хромець Андрій Семенович, зібравши підписи односельців, поїхав до Москви і добився дозволу на роботу церкви.

Після цього служили батюшки: Бичок, Нестор, Ігнатій, Феодосій, Дмитрій, Трифон, Іриней, Олександр, Василій. Батюшка Іриней (Воронков Борис Федосійович) живе в Брусилові і служить в с.Климентинівка Менського району.

З грудня 1995 року в Михайлівській церкві служить отець Миколай (Старчук Микола Васильович,1976 р.н.) після закінчення Чернігівського духовного училища і Київської духовної семінарії. Приїхав у село з дружиною Ольгою ( 1978 р.н), яка закінчила Чернігівське духовне училище, вона регент-псаломщик (співає в церкві).

На території діючого храму будується зимово-хрестильний храм на добровільні пожертви прихожан та інших благодійників.