Загиблі герої Чернігівщини: Музиченко Олександр. Борзов Микола. Науменко Костянтин. Михайлов Кирило

Захисник Олександр Музиченко був справжнім патріотом рідного краю, тому з перших днів повномасштабної війни взяв до рук зброю. 15 вересня Героя, який загинув на Донеччині, проводжала вся Козелецька громада.

Олександр Панасович Музиченко народився 4 жовтня 1969 року в селі Пилятин Козелецького району. Проживав в Козельці, однак був справжнім патріотом рідного краю. Завжди приймав активну участь в житті Пилятинського старостинського округу. Був серед активістів, які відремонтували поштове відділення в Пилятині за власний рахунок. Олександр був гарним, доброзичливим господарем, люблячим і турботливим батьком, чоловіком, щирим товаришем.

Після повномасштабного ворожого вторгнення рф до України через два дні він взяв до рук зброю та долучився до Захисників України. Разом з побратимами він давав гідну відсіч загарбнику та обороняв кордони Батьківщини на Сході. Так тривало до 10 вересня 2022 року. В той день під час виконання чергового бойового завдання на Донеччині солдат Олександр Музиченко отримав важке поранення. Лікарі боролися за життя Захисника, але врятувати нашого земляка не вдалося. Герою було 52 роки. 15 вересня Олександр Музиченко повернувся на Малу Батьківщину. На колінах та склонив голову віддала останню шану Захиснику вся Козелецька громада. Батьки, рідні, друзі, військові, представники місцевого самоврядування та земляки попрощалися з Героєм назавжди. Дружині загиблого вручили прапор як символ героїзму та відданості державі її чоловіка. Церемонія прощання з Героєм завершилась виконанням державного Гімну. Поховали воїна на центральному кладовищі смт Козелець.

Захисник Микола Борзов, який народився в росії, віддав життя за свободу та незалежність України заради своїх трьох дітей.

Микола Вікторович Борзов народився 5 серпня 1969 року у місті Алатир. З 1979 по 1984 року навчався в Ніжинській Гімназії №3, закінчив 8 класів. Потім родина Миколи переїхала в смт Булавинське на Донеччину, де хлопець і продовжив навчання.

З початком повномасштабного ворожого вторгнення чоловік долучився до Захисників України. Микола потрапив до складу 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат» у складі якого разом з побратимами віддано захищав Україну від ворожих окупаційних сил. На жаль, 31 серпня 2022 року поблизу населеного пункту Піски солдат Микола Борзов загинув.

Без батька залишилося троє дітей, овдовіла дружина. В неділю, 11 вересня, Героя провели в останню путь у Ніжині. Церковна заупокійна служба за загиблим воїном відбулася в ніжинській церкві Всіх святих, а поховали Захисника Миколу Борзова на кладовищі на Алеї Героїв.

Захисник Чернігова та України, учасник АТО Костянтин Науменко назавжди повернувся додому. 11 вересня Героя, який загинув на Луганщині, зустрічали та проводжали в останню путь в Корюківці та у рідному селі.

Костянтин Вікторович Науменко народився 1 березня 1995 року в селі Сядрино Корюківського району Чернігівської області. У 2013-му році він закінчив Сосницький професійний аграрний ліцей за спеціальність "тракторист-машиніст". У 2015-2016 роках Костянтин проходив строкову військову службу у військовій частині А3036. З 2016-го по 2019 рік проходив військову службу за контрактом у в/ч А3018.У 2016-2017 роках наш земляк брав безпосередню участь в АТО (ООС) на Донеччині та Луганщині.

Після початку повномасштабного ворожого вторгнення Костянтин вирішив повернутися до військової справи та знову взяти до рук зброю, аби давати гідну відсіч загарбнику. Так Захисник спочатку обороняв Чернігівщину, а трохи згодом потрапив до складу 54-ї окремої механізованої бригади. На жаль, 6 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Золотарівка на Луганщині старший солдат Костянтин Науменко загинув... Вдома свого рідного не дочекалися мати Ірина Миколаївна та брат Олексій. 11 вересня загиблого Героя зустріли та провели в останню путь рідні, друзі, побратими та земляки, які віддали бійцю останню шану. Заупокійна літія відбулася в церкві с. Сядрине, потім Захисника поховали на місцевому кладовищі.

Захисник Кирило Михайлов повернувся з Польщі, щоб нищити ворога, який вбиває українських дітей. На жаль, воїн загинув на Донеччині. 19 вересня рідні назавжди простилися із Захисником.

Кирило Володимирович Михайлов народився 10 лютого 1989 року у Запоріжжі. У 2003 році закінчив Новогригорівську загальноосвітню школу, що в Херсонській області. Після чого вступив до Запорізького електротехнічного коледжу, який закінчив у 2008-му. У 2012 році Кирило випустився з Національного університету "Запорізька політехніка". Останні 6 років чоловік працював у Польщі у компанії EL-IN на посаді бригадира електромонтажної бригади. Після початку повномасштабного вторгнення Росії Кирило збирав і передавав для українців, зокрема військовим, гуманітарну допомогу, а потім вирішив повернутися до України. У квітні 2022 року Кирило долучився до Захисників України, аби зі зброєю в руках протистояти повномасштабному ворожому вторгненню, казав "скільки дітей загинуло, не зможу дивитися в очі близьким, родичам". Службу проходив у складі військової частини А7014 на посаді водія розвідувального взводу механізованого батальйону. Разом з побратимами він мужньо захищав Україну, даючи гідну відсіч противнику.

11 вересня 2022 під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту Старий Караван на Донеччині солдат Кирило Михайлов загинув. Його друг Олександр Гальченко розповів, що вони були на завданні і потрапили під кулеметний вогонь: "Перший розстріляний, чотири поранених, далі вже по ньому відкрили прицільний вогонь".Того дня мама втратила дорогого сина, а дружина Тетяна коханого чоловіка... "Це було моє сонечко. Це було таке сонечко, яке не можна було втримати на одному місці. Я йому вдячна, що він був у моєму житті хоч би якихось малюсіньких 4 роки", — каже вдова Тетяна Михайлова. 19 вересня загиблого Героя рідні, близькі, побратими провели в останню путь у Чернігові. В Катерининській церкві пройшло заупокойне богослужіння, а поховали загиблого воїна на кладовищі "Яцево".