Загиблі герої Чернігівщини: Грищенко Станіслав. Мельник Андрій. Кучерявий Віталій.

ГРИЩЕНКО Станіслав Валерійович

 

Грищенко Станіслав Валерійович народився 9 лютого 1988 року у селі Лукнів. Навчався у місцевій школі. Товариський, добрий хлопець…

У 2006-2007 роках Грищенко Станіслав проходив строкову службу у Збройних Силах України.

Станіслав Валерійович разом зі своєю сім'єю проживав у селі Обтове на Кролевеччині.

У серпні 2022 року Станіслав Валерійович Грищенко був призваний на військову службу по загальній мобілізації. Одразу ж став на захист своєї родини та Батьківщини.

Станіслав намагався постійно підтримувати зв’язок із найдорожчими людьми, телефонував за будь-якої можливості. Але остання розмова була дуже короткою, адже у районі Бахмута тривали страшні обстріли. «Швидко промовив «Люблю, цілую…». І попрощалися…», – згадує останні слова сина мати Жанна Володимирівна.

Наступного дня за спогадами побратимів Станіслав Грищенко вивіз із поля бою поранених хлопців. І знов повернувся у самісіньке пекло. На жаль, ворог обірвав життя нашого мужнього захисника.

Відданий військовій присязі, вірний українському народові, Станіслав Валерійович Грищенко загинув 15 квітня 2023 року у районі Бахмута Донецької області.

Поховали Героя у селі Лукнів Коропської громади.

У мужнього воїна залишилися мама, дружина, 6-річний синок. У рідному селі захиснику відкрито меморіальну дошку.

МЕЛЬНИК Андрій Дмитрович

Народився Андрій Дмитрович 16 жовтня 1984 року у селі Поліське Коропського району (нині Коропська селищна територіальна громада).

Нашому землякові було 37 років…

На захист рідної землі Андрій Мельник став ще 2014-року. Служив у аеромобільних десантних військах у розвідці. Брав безпосередню участь у боях за Донецький аеропорт.

Земляки та побратими згадують Андрія як порядну і світлу людину, сміливого і відважного воїна. Андрій Мельник став на захист рідної землі від російського окупанта з перших днів повномасштабного ворожого наступу.

Загинув Андрій Дмитрович 18 березня 2022 року біля села Олишівка Чернігівського району. Йому було лише 37 років.

Похований Андрій Мельник у рідному селі.

У загиблого героя залишилися батьки, дружина та діти.

КУЧЕРЯВИЙ Віталій Вікторович

Десятки одиниць знищеної ворожої техніки, взяті в полон вороги, відбиті атаки та врятовані життя побратимів – так проявив себе 32-річний полковник Віталій Кучерявий та очолюваний ним прикордонний підрозділ.

Віталій Вікторович Кучерявий народився 7 серпня 1989 року у с. Водяне Шполянського району Черкаської області. Закінчив Національну академію Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького.

Відтоді Віталій Кучерявий протягом останніх 15 років був на військовій службі. Керував прикордонними відділами Чернігівщини, в тому числі й відділом «Вороб’ївка» Новгород-Сіверського району.

Віталій був начальником відділу КПВВ «Щастя» Луганського прикордонного загону. У ході повномасштабного російського вторгнення в Україну загін під командуванням Віталія Кучерявого вступив у бій 24 лютого 2022 року. Перші бойові зіткнення переконливо продемонстрували росіянам, що їм тут не раді – українські захисники захоплюють ворожий БМП та чотирьох полонених. В одному з боїв за участю підрозділу підполковника Кучерявого українці знищили ворожу бронетехніку та 4 вантажівки з боєприпасами. Тоді ворог зазнав чималих втрат в живій силі і відступив. Протягом тривалого часу підрозділ успішно відбивав атаки.

13 березня 2022 року, близько 6-ї ранку, очолюваний Віталієм зведений загін вступив у бій із противником. Під пекельними обстрілами полковник Кучерявий керував підлеглими, нищив ворога та допомагав рятувати поранених, однак один з артилерійських снарядів розривається поряд…

10 березня, за три дні до загибелі, був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. А вже 17 квітня за здійснення особистих героїчних вчинків, відвагу і самовідданість, виявлені під час виконання завдань з охорони та оборони державного кордону, Указом Президента України полковникові Віталію Кучерявому посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Поховали Героя на малій Батьківщині в селі Водяне Шполянського району  Черкаської області.

У Віталія залишилися батьки, сестра, дружина та маленький син..