Загиблі герої Чернігівщини: Тищенко Андрій. Ус Артем. Савченко Юрій. Яковенко Денис. Єсипок Андрій

Тищенко Андрій Іванович народився 10 липня 1976 року у місті Улан-Уде, Республіка Бурятія (РРФСР). Після проходження строкової військової служби служив за контрактом у 169-му навчальному центрі Сухопутних військ ЗСУ (смт Десна Козелецького району). Солдат резерву, стрілець батальйону оперативного призначення ім. Героя України генерала С. Кульчицького Національної гвардії України. Загинув 28 серпня 2014 року внаслідок кульового поранення під час виконання бойового завдання у районі селища Комісарівка Перевальського району Луганської області. Зведена група військовослужбовців Національної гвардії та Збройних сил України на двох бронетранспортерах ЗСУ, що вирушила на допомогу силам АТО, потрапила у ворожу засідку. Похований у селищі Десна Козелецького району Чернігівської області.

Указом Президента України № 892 від 27 листопада 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Ус Артем Володимирович – старший кулеметник бронетранспортера 3-го відділення 1-го взводу роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України, старший солдат.

Народився 30 серпня 1994 року в селі Марківці Бобровицького району Чернігівської області. Закінчив загальноосвітню школу села Марківці.

З 25 квітня 2013 року проходив строкову службу у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України (з березня 2014 року – Національна гвардія України). Служив старшим кулеметником бронетранспортера 3-го відділення 1-го взводу роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України (військова частина 3027; село Нові Петрівці Вишгородського району Київської області).

З серпня 2014 року брав участь в Антитерористичній операції на сході України.

Наприкінці серпня 2014 року підрозділ, в якому служив старший солдат Ус, займався підготовкою «коридору» для виходу з оточення під містом Іловайськ Донецької області українських військових підрозділів.

29 серпня 2014 року старший солдат Ус був смертельно поранений в голову осколком міни в районі міста Комсомольське Старобешівського району Донецької області.

1 вересня 2014 року похований на кладовищі села Марківці Бобровицького району Чернігівської області.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

У травні 2015 року в селі Марківці на будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Незалежності, 2), в якій навчався Артем Ус, йому відкрито меморіальну дошку. Ім’ям Героя названо вулицю в селі Марківці.

Залишились батьки.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 7, місце 13.

Савченко Юрій Борисович народився 6 травня 1989 року у селі Велика Загорівка Борзнянського району Чернігівської області. У 2007 році закінчив Великозагорівську ЗОШ І-ІІІ ступенів, вступив до Чернігівського ПТУ на спеціальність «електромонтер побутової техніки». У 2008 році був призваний до лав ЗСУ. З 2010 року продовжив службу за контрактом. Старший сержант військової частини А 4224 (смт Десна Козелецького району). Загинув 31.08.2014 біля міста Дебальцеве Донецької області. Похований у селі Велика Загорівка Борзнянського району Чернігівської області.

Указом Президента України №838/2014 від 31 жовтня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 4, ряд 4, місце 6. 

В пам’ять про Юрія Савченка встановлені меморіальні дошки в квітні 2015 року в селі Велика Загорівка, в жовтні 2015 року на будинку, де він мешкав у смт Десна Козелецького району та в травні 2017 року на будівлі Великозагорівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Ім’я Юрія Савченка викарбуване на меморіалі загиблим воїнам 169-го Центру, відкритому у грудні 2017 року в смт Десна.

Яковенко Денис Олександрович – снайпер-розвідник 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2», старший солдат.

Народився 9 квітня 1989 року в селищі міського типу Семипалатинськ-4 (нині – селище міського типу Чаган Семейської міської адміністрації Східно-Казахстанської області Республіки Казахстан). Мешкав у місті Ніжин Чернігівської області. У 2006 році закінчив загальноосвітню школу №7 міста Ніжина.

Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. У складі бригади медиків допомагав пораненим.

10 травня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив снайпером-розвідником 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2» (військова частина польова пошта В3137; з листопада 2014 року – 41-й окремий мотопіхотний батальйон 1-ї танкової бригади 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України).

З літа 2014 року брав участь в Антитерористичній операції на сході України. Позивний «Медик».

З початку подій в місті Іловайськ Донецької області, старший солдат Яковенко за власної ініціативи перервав відпустку і відбув в район проведення антитерористичної операції.

4 вересня 2014 року старший солдат Яковенко загинув під час артилерійського обстрілу російськими збройними формуваннями в районі міста Дебальцеве Донецької області.

6 вересня 2014 року похований на Троїцькому кладовищі в Ніжині.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (04.06.2015; посмертно).

Залишилась дружина та син від першого шлюбу.

У Ніжині на будівлі загальноосвітньої школи №7 (вулиця Гоголя, 15), в якій навчався Денис Яковенко, йому встановлено меморіальну дошку.

Єсипок Андрій Анатолійович народився 4 січня 1994 року у селі Новий Биків Бобровицького району Чернігівської області. Молодший сержант, міліціонер батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУ МВС України в Київській області. Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла т.зв. «Зеленим коридором» на дорозі поміж селами Новокатеринівка та Горбатенко Старобешівського району Донецької області. У кузов автомобіля, у якому перебував А. Єсипок разом з іншими бійцями, впала граната з АГС-17. Андрій накрив собою гранату, чим врятував своїх товаришів. 3 вересня 2014 року тіло А. Єсипка разом з тілами 96-и інших військових, загиблих в оточенні під Іловайськом, було привезено до моргу міста Дніпропетровська. Був упізнаний родичами. Похований у селі Новий Биків Бобровицького району Чернігівської області.

Указом Президента України №747/2014 від 29 вересня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Нагороджений "Іловайським Хрестом" (посмертно).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 10, місце 28.