Наукова еліта Чернігівщини: Косинський Володимир

Косинський Володимир Андрійович народився 13 серпня 1864 року в с. Дорошівка Глухівського повіту Чернігівської губернії, нині село Ямпільського району Сумської області (за іншими даними, на хуторі Янков того ж повіту) в заможній дворянській родині. Середню освіту здобув у Новгород-Сіверській гімназії, яку закінчив 1883. У 1887 закінчив фізико-математичний факультет Московський університет, водночас склав екстерном іспити за повний курс юридичних наук.

Працював учителем математики в гімназіях. 1892—94 — професорський стипендіат кафедри політекономії і статистики Московського університету. Працював під керівництвом О. Чупрова. 1896—97 був у науковому відрядженні за кордоном (Німеччина, Австрія). Від 1900 — приват-доцент кафедри політичної економії і статистики Московського університету. У 1901, захистивши дисертацію, був обраний на посаду ад'юнкт-професора Ризького політехнічного інституту.

Видатний фахівець у галузі політекономії, фінансів і економіки сільського господарства. Розглядав питання нової ролі науки та її організації, наголошуючи на необхідності тісного зв'язку вищої технічної школи та промисловості. Йому належить ідея організувати інститут земських інженерів.

У 1904 обійняв професорську посаду в Новоросійському університеті. В 1907 захистив докторську дисертацію, а в 1909 став ординарним професором кафедри політичної економії при сільськогосподарському відділенні Київського політехнічного інституту. Одночасно працював на кафедрі прикладної економіки Київського комерційного інституту.

Протягом 1913-1914 виїздив у наукові відрядження до Німеччини, Австрії та Швейцарії. Революційні події застали його в Києві, а незабаром як видатний науковець і активний член партії кадетів був запрошений працювати над законопроектом про заснування Української Академії наук. Його призначили академіком, але згідно з статутом УАН прав  штатного академіка він не одержав, оскільки увійшов до гетьманського уряду спочатку як товариш (заступник) міністра праці, а згодом як міністр.

Після приходу Директорії Косинського оголосили поза законом і він мусив переховуватись. У січні 1919 ректор Київського політехнічного інституту звертався до Верховної слідчої комісії Директорії з проханням повернути опальному професорові права громадянства і роботу, проте клопотання залишилося без відповіді. Прихід наступного місяця до Києва частин Червоної армії теж нічого не змінив. Тільки 7 травня 1919  (за іншими даними - червень 1919) після клопотань А. Кримського та В. Вернадського перед Головою РНК УРСР Х. Раковським професорові Косинському повернули громадянські права – офіційний  дозвіл повернутися до праці в УАН і Київському політехнічному інституті.

Навесні 1921 спільне зібрання УАН прийняло рішення безкоштовно відрядити позаштатного академіка А. Косинського до Кам'янця-Подільського для читання лекцій та економічних досліджень в інституті народної освіти.

В цьому ж році він емігрував (у 1928 його виключили зі складу УАН), проживав у Варшаві, був головою руської академічної групи в Польщі. 1922 обраний професором Російського народного університету і Російського юридичного  факультету в Празі (Чехословаччина). Читав лекції також у Вищому комерційному інституті та Російському інституті сільсько- господарської  кооперації в Празі й Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехословаччина). Від 1928 — професор кафедри політичної економії Латвійського університету.  Водночас з 1931 викладав у Російському інституті університетських знань у Ризі (Латвія).

Джерело