Вбиті росією: Дуденко Олександр. Булка Марія. Ніколаєнко Євгеній

50-річний Олександр Дуденко загинув 25 березня 2022 року в селі Анисів на Чернігівщині. Він разом з іншими чоловіками намагався полагодити електричні дроти на вулиці, коли почався обстріл.

Один зі снарядів розірвався неподалік і поранив сусідку Олександра – Галину Міненко. Вона закричала, покликала на допомогу. Коли Олександр підібіг, поряд впав ще один снаряд. Уламок влучив чоловіку в голову. Вони із сусідкою загинули на місці.

Олександр народився в Анисові. Після школи працював у Чернігові слюсарем у ЖЕКу. Одружився, в нього народився син. Однак сімейне життя не склалося і чоловік повернувся жити до батьків.

Згодом звільнився з роботи через хворобу печінки й отримав інвалідність. Після трагічної загибелі брата у 2000-х Олександр став для мами й тата єдиною підтримкою. Він усіляко допомагав їм по господарству, розбудовував подвір’я. Також обожнював кролів – розводив їх і продавав селянам.

«Куди не глянь – усе про Сашу нагадує, від до всього руку приклав. Наш син був дуже працьовитий. А яка добра людина! Він одразу кинувся Галі на допомогу, коли вона закричала… Сашко все для нас робив: отримає пенсію, батьку куртку купує, взуття… Ми йому кажемо: не треба, в нас усе є. Та він завжди наполягав, балував нас», – згадала мама.

«Сашко був чуйною людиною. Він завжди відгукувався, коли потрібна була допомога. Перед трагедією я їхала в Чернігів, щоб перевірити квартиру та мої торгові точки. Запропонувала і Сашку поїхати, він погодився. Ми дісталися до блокпоста, але нас розвернули: російські війська вже зруйнували автомобільний міст перед Черніговом. Потім я разом з іншою сусідкою пішки вирушила в Чернігів, а Сашко вдома зостався. Через два дні не стало ні його, ні моєї мами», – сказала Ніна Міненко, матір якої загинула разом із Олександром.

Олександра Дуденка поховали на місцевому кладовищі. У нього залишилися батьки та син.

67-річна Марія Булка загинула 9 березня 2022 року в селі Анисів на Чернігівщині. Того дня обстріли довго не вщухали. Люди сиділи в погребах. Коли стрілянина стихла, почали виходити на вулицю.

Марія Булка, яка теж вийшла надвір, біля хвіртки зустріла сусіда Андрія Дуденка. Вони розмовляли, коли поряд впав снаряд. Осколки потрапили обом у живіт, Марія та Андрій загинули на місці.

Марія Булка була родом із Чернігівщини. З чоловіком та дітьми жила в Анисові з 1980-х. Подружжя працювало у місцевому колгоспі: жінка – дояркою, чоловік – скотарем. Марія була активною людиною. Брала участь у змаганнях операторів машинного доїння.

Сім'я з нуля збудувала дім у селі. Після розформування колгоспів стали фермерами. Орендували скотарник. Невдовзі чоловік Марії захворів і помер.

18 останніх років життя вона провела з другим чоловіком. В обох за плечима був попередній шлюб і по двоє синів. Родина жила дружно, діти обох приїжджали навідувати батьків.

Разом із цивільним чоловіком Марія тримала господарство, обробляла город. Після загибелі жінки біля її хати квітнуть троянди, які вона посадила за життя.

Втративши маму, син Марії, Сергій Булка, пішов добровольцем на фронт. Казав, що хоче помститися за неї. Він загинув 6 червня 2022 року на Донеччині.

Через рік після смерті Марії помер також її цивільний чоловік.

«Маша була гарною людиною, компанійською. У них вдома завжди стільки друзів було, гостей. Вона дуже любила читати», – розповіла Люба Манойлик, сусідка загиблої.

У березні 2022-го на Чернігівщині було складно знайти труну. Місцеві чоловіки зробили для тіла Марії ящик – у ньому й поховали жінку на кладовищі.

У Марії Булки залишилися син та онуки.

Євгенію Ніколаєнку було 72 роки. Він загинув 26 березня 2022 року в Чернігові. На дах приватного будинку, де перебував чоловік, упав ворожий снаряд. Разом із ним того дня загинув похресник сина Максим Бондаренко. Євгеній народився в місті Архангельськ (Росія). У дитинстві з батьками переїхав до Чернігова. Там ходив до школи. Згодом здобув фах слюсаря механоскладальних робіт. Цікавився автомобілями. До пенсії працював на Чернігівському заводі запасних автомобільних частин, а також – на радіозаводі. Вільний час любив проводити на дачі в селі Березанка біля Чернігова. Дуже любив онуків. Коли почалася повномасштабна війна, Євгеній доглядав приватний будинок сина, який із сімʼєю встиг виїхати з Чернігова. Приходив туди на ніч, а вранці повертався до себе. Син планував забрати батька з міста, однак не встиг. 26 березня 2022 року Євгеній був у будинку сина на вулиці 1-ї Танкової бригади. На той час там жила вівчарка сім’ї Максима Бондаренка. Будинок його родини зруйнувала російська армія 10 березня. Максим із татом поселилися в інший, а собаку залишили тут. 26 березня вони саме привезли воду для домашнього улюбленця, а Євгеній якраз збирався виходити з дому, коли туди прилетів ворожий снаряд. Літній чоловік і похресник його сина загинули миттєво. Батько Максима Бондаренка вижив. У Євгенія Ніколаєнка залишилися дружина, двоє синів із сім’ями й онуки.