Загиблі герої Чернігівщини: Булка Олексій. Костюк Олександр. Костюк Дмитро

Солдат Олексій Булка, позивний Буш, загинув 10 березня 2023 року під час оборони міста Бахмут на Донеччині. Життя воїна обірвав ворожий артилерійський обстріл. Захиснику було 35 років.

Олексій народився і жив у селі Тарасів Чернігівської області. Навчався у Білейківській загальноосвітній школі та в Остерському будівельному коледжі. Потім закінчив Сумський національний аграрний університет за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Працював майстром широкого профілю, займався виготовленням виробів із дерева. Тримав маленьку пасіку. Дуже любив котів. Завжди був душею компанії і міг організувати будь-яке свято.

Під час повномасштабного вторгнення став на захист України у лавах ЗСУ. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді.

«Льоша був мені не просто дядьком, він був мені братом. Ми все життя йшли з ним нога в ногу. Підтримували й оберігали один одного. У нас різниця у віці три роки. Ми скрізь були разом і ніхто не міг повірити, що Льоша мій дядько, нас всі сприймали, як братів. Льоша не був воїном, він був великим майстром, він міг би багато чого збудувати і принести користь людям, але обрав інший шлях», – розповів племінник загиблого Василь.

Поховали Буша у рідному селі.

Вдома на захисника чекали наречена, батько, дві сестри, брат і племінники.

Вони віддали життя за вільне та незалежне майбутнє українського народу. 29 березня в Катерининській церкві Чернігова провели в останню путь Олександра та Дмитра Костюків. Батько та син удвох боронили країну від ворога, нажаль, разом і загинули.  

20 березня батько і син Костюки виконували бойове завдання поблизу Білогорівки, що на Луганщині. З самого ранку противник обстрілював позиції та намагався штурмом заволодіти ними. Попри значну чисельну перевагу ворога, вони билися до останнього… Олександр встиг передати по радіостанції «Нас беруть!», чим дав сигнал для побратимів висунутися на підкріплення. Зрештою позицію було відбито, ворог був частково знищений і змушений відступити, але самі Костюки у тому бою, через інтенсивний артилерійський обстріл ворога, загинули. Вже розуміючи, що живими вони скоріш за все не вийдуть, проявили мужність та характер і залишилися обороняти позицію до кінця.

Олександру Костюку був 41 рік.  До 24 лютого він займався ремонтом автомобілів, працював водієм. Його син Дмитро після строкової служби планував відкрити власний бізнес з ремонту мобільних телефонів і комп’ютерної техніки.

Солдати Костюки одразу після початку збройної агресії у лютому 2022 року стали на захист Чернігова у складі Сил Територіальної оборони. Спочатку у складі зведеного підрозділу несли службу в районі Масанів, а потім біля Киїнки. Після втечі загарбників з Чернігівщини, пройшли курси бойової підготовки та стали інструкторами, бо прагнули перемоги для Батьківщини і доклали всіх зусиль, щоб побратимам передати набутий досвід. Завжди з усмішкою, завжди з оптимізмом, вони були у всьому прикладом для своїх товаришів, користувалися повагою і авторитетом.

«Спочатку мені було дивно бачити що прийшов батько і зовсім молодий хлопець. Переважно в перши дні повномасштабної агресії росії до територіальної оборони йшли більш старші чоловіки. Мені було цікаво працювати з Дмитром, вчити його. Вихований, інтелігентний, працьовитий. Одночасно було чому вчитися в нього, талановитий, обізнаний у новинках ІТ, сучасних гаджетах. Коли батальйон їхав на схід, у них був вибір, поїде батько або син. Але поїхали разом, і загинули на превеликий жаль удвох. Велика втрата. Вічна пам’ять», – розповідає інструктор з позивним «Тур».

Поховали Олександра та Дмитра на кладовищі “Яцево”.