Вбиті росією 19 серпня 2023 року. Чернігів

22-річний Назар Ющенко загинув 19 серпня 2023 року від російського обстрілу Чернігова. Ворог вдарив балістичною ракетою «Іскандер» по центру міста. Загинули щонайменше семеро людей, понад сотню отримали поранення.

За словами очевидців, Назар сидів у автомобілі неподалік драмтеатру, в який влучила російська ракета. Саме збирався від’їжджати. Він отримав смертельне уламкове поранення в голову.

Назар був родом із Чернігова. У 2020 році закінчив коледж транспорту та комп'ютерних технологій Чернігівського національного технічного університету. Далі вступив до НУ «Чернігівська політехніка», вчився на магістратурі за спеціальністю «Автомобільний транспорт». Мав авторитет серед студентів і викладачів, добре навчався. Обожнював лагодити автомобілі, допомагав із цим друзям і знайомим. Його пригадують щирим, порядним, доброзичливим.

«Назар був дуже світлою людиною. Мав мрію, мету, проєкт – зробити із «Запорожця» спорткар. Його життя обірвалося на злеті. Російська армія знищила людину, яка хотіла жити, працювати, мати дітей, мати щасливу долю», – сказала Євгенія, кураторка групи коледжу, в якій навчався Назар.

«У моєї найкращої, найріднішої, найближчої подруги Лєни загинув син – Ющенко Назар… Це неймовірна, незбагненна, найболючіша втрата для матері. Висловлюю найщиріші співчуття подрузі, яка втратила єдиного сина, єдину дитину. Назаре, мій світлий хлопчику, я тебе дуже сильно люблю. Ти мені був, як другий рідний син, згадую тебе найтеплішими словами. Боляче навіть подумати про те, що ми тебе більше не побачимо. Царство небесне, вічний спокій твоїй добрій, щирій душі», – написала подруга матері загиблого Оксана Полосьмак. У Назара Ющенка залишилися мама, бабуся, дідусь та друзі.

Життя Наталії Торії відібрала російська ракетна атака на Чернігів 19 серпня 2023 року. Вона потрапила під обстріл, повертаючись із церкви. Йшла разом із донькою та мамою. Рідні Наталії отримали поранення, їх госпіталізували, вона ж загинула на місці.
Наталії був 41 рік. Із відзнакою закінчила Чернігівський державний інститут економіки й управління, де вивчала маркетинг. Далі здобула ще одну вищу освіту за спеціальністю «Землевпорядкування та кадастр». Працювала старшою лаборанткою деканату інженерно-будівельного факультету Чернігівського державного інституту економіки й управління. Із вересня 2008-го була секретаркою ректора. Останній період життя працювала старшою лаборанткою Навчально-наукового інституту архітектури, дизайну та геодезії Чернігівського національного університету «Чернігівська політехніка». Любила проводити час зі сімʼєю, подорожувати. «У нашій памʼяті Наталія Володимирівна назавжди залишиться доброю, скромною людиною, доброзичливою колегою, професіоналкою. Чуйна, уважна і позитивна, принципова. Вона була добросердною мамою, щасливою людиною, жила мріями про майбутнє доньки», – додають у виші. «Клята війна забирає найкращих. Розумна, світла, чудова дівчина. Немає слів, так боляче, співчуття рідним», – зазначила колега загиблої Наталія. У Наталії Торії залишилися чоловік, донька і мама.

Внаслідок ракетної атаки на місто Чернігів 19.08.2023 загинула старший викладач кафедри іноземної філології НУ «Чернігівська політехніка» Кормільцина Світлана Юріївна під час прогулянки в парку із дочкою.

Голинська Софія. 

Життя шестирічної Софії Голинської відібрав російський ракетний удар по Чернігову 19 серпня 2023 року. Обстріл почався близько полудня. Ракета російської армії влучила в Чернігівський обласний музично-драматичний театр, забравши сім життів, поранивши понад сотню людей. Софійка – єдина донечка в батьків. Її тато під час війни пішов на фронт боронити Україну. Дівчинку пригадують кмітливою, доброзичливою. Вона любила обійматися та гарно малювала. У вересні 2023 року мала йти у перший клас. 19 серпня, в день трагедії, Софійка з мамою Ольгою приїхала до Чернігова з Києва. Знайомий родини, протоієрей Іван Шепіда, так розповів про події того дня: «В дорозі вона веселилась і вимагала від матусі, щоб та не сумувала, а усміхалась. Софійка везла подарунки, які хотіла якнайшвидше подарувати подружкам. І ось вони вже на місці. Вітаються, граються, веселяться. Софійка дарує подружкам браслетики, які чомусь падають і, коли подружки нахиляються, щоби їх підняти, а Софійка стоїть – саме в той момент ті, хто, «ні на кого не нападав», бʼють ракетою в центральну частину Чернігова. Тепер Софійка в школу не піде і більше не приїде до подружок, тепер її душа на небесах». «Ти була дуже доброю, розумною, кмітливою дівчинкою, ти була прикрасою цього жорстокого світу. Тепер ти янгол-охоронець для своїх батьків… Спочивай на м’якеньких хмаринках, наша маленька Софійка», – написала близька подруга сімʼї Катерина Фарафонова. У Софійки Голинської залишилися батьки, бабуся та інші рідні.

Унаслідок ракетного удару російської

армії по центру Чернігова 19 серпня 2023 року загинув працівник благодійного фонду «Право на захист» Володимир Василенко. Він саме їхав тієї частиною міста на авто. Поряд був син чоловіка, його госпіталізували. Також поранення отримала колега Володимира. Загалом того дня російська ракета відібрала життя семи людей у Чернігові. «Загинув наш колега… Це наша перша втрата в команді. Так боялася всі ці вісімнадцять місяців, що цей день настане», – написала Надія Ковальчук, заступниця президента БФ «Право на захист». Володимирові Василенку було 35 років. Він родом із Чернігівщини. Багатодітний батько. Разом із дружиною Аліною виховували чотирьох дітей.
У 2010-му Володимир закінчив факультет податкової міліції в Університеті державної фіскальної служби України. Працював у відділі слідчого управління фінансових розслідувань ДФС Чернігівської області. Був юристом, правозахисником, монітором офісу благодійного фонду. Його пригадують хорошою людиною, гарним сімʼянином. «Сильний біль… Не хочеться вірити, що ми втратили Володимира. Чуйний, порядний, розумний, молодий, натхненний колега, сім‘янин, люблячий батько чотирьох дітей. Велика втрата, слова загубились…», – сказала Олена, яка працювала з Володимиром Василенком. Володимира поховали у селі Кучинівка на Чернігівщині. У нього залишилися батьки, дружина і четверо дітей.

Дмитро Магліч.  19 серпня 2023 року російський ракетний удар по Чернігову відібрав життя семи людей. Серед них – військовослужбовець 119-ої окремої бригади територіальної оборони Дмитро Магліч. Йому було 34 роки. Дмитро Магліч родом із Чернігова. Закінчив місцеву школу №28, а згодом – Чернігівське вище професійне училище побутового обслуговування. Працював автомеханіком. Про нього згадують, як про чудову людину, завжди привітну й усміхнену. Кажуть, був люблячим чоловіком і батьком. «От який він гарний був зовні, такий він і всередині – добрий, світлий. Про нього ніхто поганого слова не скаже, лише добрі та світлі спогади. Чесний, спокійний, відповідальний, справедливий, красунчик нашого класу...», – сказала однокласниця Світлана. Із початком повномасштабного вторгнення Дмитро Магліч взяв до рук зброю. Захищав свій дім і державу в лавах 119-ї бригади тероборони. Далі службу проходив в одному з підрозділів військової частини А7047 на посаді розвідника-оператора.  «До всіх завдань ставився дуже відповідально, постійно намагався знайти нову корисну для військової справи інформацію і максимально використати її у практичній діяльності… За успішне виконання бойових завдань нагороджений Золотим Хрестом», – повідомили у бригаді, де служив захисник. «Дуже важко втрачати знайомих! Дімка, спочивай… Ти став на захист Чернігова, ти – неймовірна людина, щира, добра! Я не можу повірити, збережу в памʼяті твою посмішку», – пише знайома Алла. «Діма, ти був одним із найдостойніших людей, яких я зустрічала. Стільки всього зробив для захисту української землі та нашого народу, а загинув в рідному місті від клятої ракети…», – додала товаришка Дмитра, Крістіна. 
Дмитро був неймовірною людиною - добрий, порядний, відповідальний. Як згадує про нього його друг Ігор, перебуваючи на службі у війську, він не отримав жодного поранення, а злодійський теракт, що стався в Чернігові, забрав життя прекрасної людини, справжнього патріота, відданого своїй справі, готового прийти на допомогу в любу хвилину. Ігор каже, що і його він колись захистив у цивільному житті, адже для нього на першому місті стояла справедливість і дружба. 

У 2011 році закінчив Чернігівський філіал «МДВУ» та здобув кваліфікацію «міжнародна економіка». До 24 лютого 2022 року працював на СТО автоелектромеханіком.

У Дмитра Магліча залишилися мама Ольга, дружина Ірина, син Данило, сестра Ксенія та інші рідні.

Олександр Онищенко загинув від російського ракетного удару по Чернігову 19 серпня 2023 року. Саме того дня йому виповнилося 34. Загалом ця ракетна атака ворога відібрала життя семи людей.
Олександр народився в селі Малківка, що у Прилуцьку районі на Чернігівщині. Там зростав, закінчив школу. Згодом вступив до Прилуцького агротехнічного училища, а далі – у виш, де здобув фах енергетика. Після навчання стажувався та працював на птахофабриці. Останні десять років був інженером-енергетиком на заводі в селі Пухівка Київської області. Мешкав зі сімʼєю в місті Бровари.
У свій 34-й день народження, 19 серпня 2023, Олександр із рідними перебував у Чернігові. Там його дружина мала стати хрещеною матірʼю. У момент ворожого обстрілу вони втрьох були в машині. Олександр загинув на місці, а рідних госпіталізували з осколковими пораненнями.
«Він прожив усього близько трьох годин свого 34-го дня народження. Народився пів девʼятої ранку, а загинув близько половини дванадцятої», – сказала сестра Тетяна.
«Саша був був добрим, щирим, неконфліктним. Завжди усміхнений. Дуже любив своїх дружину і дитину», – розповіла знайома Валентина.
В Олександра Онищенка залишилися мама, сестра, дружина і син.