Загиблі герої Чернігівщини: Хурдепа Сергій. Афанасенко Віктор. Потієнко Анатолій. Шкляр Ігор. Ковтун Станіслав

ХУРДЕПА Сергій Анатолійович

Народився Сергій 7 січня 1993 року у с. Придеснянське Коропського району. Згодом батьки переїхали жити до села Вишеньки. 2007 року закінчив 9 класів Вишеньківської ЗОШ І-ІІ ст. Навчався добре, активно займався спортом, брав участь у змаганнях з тенісу та легкої атлетики. Після школи вступив до Сосницького професійного аграрного ліцею, де здобув освіту електрика.

16 травня 2012 року Сергій Хурдепа був призваний на строкову службу до Збройних Сил України. Солдатського досвіду набував у 72-й окремій механізованій бригаді м. Біла Церква. 28 березня 2013 року підписав контракт на службу у Збройних Силах України.

Коли розпочалися бойові дії на сході країни, Сергій Анатолійович добровольцем пішов захищати рідну землю, боронити її від агресора. Служив у складі військової частини п/п В0849 під Волновахою (Донецька область), працював водієм у складі розвідувальної роти, отримав звання сержанта.

Друзі і знайомі характеризують Сергія як веселого, доброзичливого хлопця з легким, позитивним характером.

6 вересня 2015 року Сергій Хурдепа загинув внаслідок отримання численних смертельних поранень зі стрілецької зброї в районі розміщення розвідувальної роти у Волновасі.

Його ім'я увіковічене на меморіальному знаку «Героям Небесної сотні та воїнам АТО» у Коропі.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 7, ряд 3, місце 43.

  Афанасенко Віктор Михайлович – навідник 41-го окремого мотопіхотного батальйону 1-ї окремої танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, молодший сержант.

Народився 24 жовтня 1973 року в селі Галаганівка Семенівського району Чернігівської області. У 1988 році закінчив восьмирічну школу села Галаганівка, у 1991 році – середню школу села Курковичі Стародубського району Брянської області (Росія).

У 1991-1993 роках проходив строкову військову службу.

Після демобілізації повернувся до рідного села. У 1993-1997 роках працював комбайнером, трактористом у Колективному сільськогосподарському підприємстві «Нове життя» (село Галаганівка), у 1997-1999 роках – землевпорядником у Галаганівській сільській раді, з 1999 року – різноробочим, механізатором.

2 вересня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив навідником 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2» (з листопада 2014 року – 41-го окремого мотопіхотного батальйону 1-ї окремої танкової бригади Сухопутних військ) Збройних Сил України (військова частина польова пошта В3137).

З 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

9 березня 2015 року молодший сержант Віктор Афанасенко помер внаслідок зупинки серця під час несення служби в селі Прохорівка Волноваського району Донецької області.

12 березня 2015 року похований на кладовищі села Галаганівка Семенівського району Чернігівської області.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 7, місце 30. 

ПОТІЄНКО Анатолій Юрійович

Народився 13 серпня 1983 року в селі Придеснянське Коропського району Чернігівської області в сім’ї колгоспників. Анатолій навчався в Городищенській неповній середній школі. Однокласники запам’ятали його як доброзичливого хлопця, завжди готового прийти на допомогу іншому.

 З 1998 року розпочав свою трудову діяльність у рідному селі у ТОВ «Дружба». Зі слів односельців, хлопець завжди був охочий до роботи, щирий, ввічливий, життєрадісний.

У 2001 році призваний до лав Збройних сил України, служив у внутрішніх військах у м. Києві. Після служби в армії юнак повернувся працювати у рідне село.

31 березня 2014 року мобілізований до лав ЗСУ, з 23 серпня 2014 року проходив службу у  зоні проведення АТО у       складі кулеметної обслуги механізованої роти мехбатальону 72–ї механізованої бригади . У ніч з 7 на 8 січня 2015 року під час нападу диверсійної групи на опорний пункт солдат Анатолій Потієнко загинув в районі села Новогнатівка Волноваського району Донецької області. Похований Потієнко Анатолій Юрійович у Прилуцькому районі у селі Боршна, де у загиблого залишилися дружина та донька. 

Ім’я героя увіковічнено меморіальною дошкою у приміщенні колишньої Городищанської ЗОШ I-II ступеня, де навчався Анатолій, на меморіальному знаку «Героям Небесної сотні та воїнам АТО» у Коропі.

Указом Президента України № 76/2016 від 1 березня 2016 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 5, ряд 5, місце 18.

У смт Короп на Чернігівщині встановлено меморіальний знак.

ШКЛЯР Ігор Володимирович

 

Народився 13 вересня 1986 року в селищі Короп Чернігівської області у сім’ї робітників. Тут, у рідному містечку, минуло його дитинство. Спокійний, добрий, врівноважений, безконфліктний, з почуттям гумору, він мав багато друзів, користувався повагою серед однолітків. Ігор захоплювався футболом, добре розбирався в техніці, був гарним помічником батькам у веденні домашнього господарства. 

Під час строкової служби у лавах Збройних Сил України отримав військову спеціальність стрілка, помічника гранатометника. Після служби в армії юнак працював у рідному селищі, ремонтував автомобілі, допомагав родині.

18 березня 2014 року Ігор Шкляр мобілізований на військову службу, був направлений для її проходження у 41-й батальйон територіальної оборони.

 

17 серпня 2014 року під час мінометного обстрілу Ігор отримав важке поранення на блокпосту біля міста Дебальцево. За його життя боролися військові лікарі Харківського та Київського шпиталів. Проте рани, отримані юнаком, були не сумісні з життям. 25 серпня 2014 року Ігор Шкляр помер від тяжких ран.

Похований Ігор Володимирович на Михайлівському кладовищі у смт Короп.

На знак вшанування пам’яті воїна АТО рішенням Коропської районної ради від 26.03.2015 вулицю та провулок Щорса в смт Короп було перейменовано у вулицю та провулок Ігоря Шкляра, на стіні у Коропській загальноосвітній школі імені Т.Г. Шевченка встановлено меморіальну дошку, а у шкільному музеї-кімнаті облаштувані куточки пам’яті про Ігоря Шкляра. Ім’я коропчанина також увіковічене на меморіальному знаку «Героям Небесної сотні та воїнам АТО» у Коропі.

4 червня 2015 року Указом Президента України №311/2015 Ігор Шкляр був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 1, місце 17.

КОВТУН Станіслав Григорович

 

Народився 4 березня 1986 року в селі Атюша Коропського району Чернігівської області. Після закінчення восьмого класу Атюшівської загальноосвітньої школи вступив на навчання до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. По закінченню ліцею продовжив здобувати фах військового у Харківському інституті танкових військ, де отримав диплом з відзнакою та ступінь бакалавра.

Активно займався спортом. Здобув срібну медаль з гирьового спорту на чемпіонаті України серед вищих навчальних військових закладів, був призером чемпіонату України з бойового самбо.

Станіслав був високоморальною, чесною і принциповою людиною. Він мав свої переконання і вмів їх відстоювати, любив Україну, вболівав за її долю, тому став активним учасником Майдану.

 

Коли розпочалися бойові дії на сході, Станіслав добровольцем пішов захищати рідну землю, боронити її від ворожої навали. Воював у складі 25-ї окремої парашутно-десантної бригади м. Дніпропетровськ, брав участь у багатьох бойових операціях, був командиром танку.

31 липня 2014 року в жорстокому бою за м. Шахтарськ Станіслав Ковтун загинув смертю героя від кулі снайпера.

У захисника лишився син Остап.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України від 14.11.2014 року Ковтуна Станіслава Григоровича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.

Пам’ять героя вшановано меморіальною дошкою в Атюшівській ЗОШ І-ІІІ ст., де він навчався, а самій школі присвоєне ім'я Станіслава Ковтуна. Ім’я атюшівського героя увіковічене на меморіальному знаку «Героям Небесної сотні та воїнам АТО» в Коропі.

25 липня 2015 року в рідному селі полеглому солдату був встановлений пам’ятний знак за воїнську доблесть.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 2, ряд 1, місце 18.

29 липня 2014 р. нагороджений відзнакою Міністра Оборони України «За воїнську доблесть».

17 листопада 2016 р. нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).