Загиблі герої Чернігівщини: Косівцов Ігор. Калініч Олександр. Зінько Сергій

54-річний захисник Ігор Косівцов, позивний Кос, загинув 11 березня 2022 року під час оборони Чернігова від російських окупантів. Тією ночі ворог завдав авіаудару по місту.

Ігор народився в російській Челябінській області. Коли йому було 3 роки, разом із родиною переїхав на батьківщину матері – у місто Бахмач Чернігівської області. Там і прожив усе життя. У 1989 році закінчив Конотопський будівельний технікум транспортного будівництва за спеціальністю «Будівництво та експлуатація автомобільних шляхів».

У 2016-му пішов добровольцем в АТО. Воював у складі добровольчого батальйону «Карпатська Січ», потім став бійцем 93-ї ОМБр ЗСУ. 2018-го звільнився та повернувся додому. Працював у Бахмацькому КП «Комунальник» на посаді майстра. Мав великий досвід будівельника, вдома весь час щось будував і ремонтував.

Коли почалось повномасштабне російське вторгнення, Ігор вже був напоготові і вранці 24 лютого 2022 року приєднався до місцевого військового підрозділу. Наступного дня поїхав обороняти місто Чернігів.

«Ми були одружені 19 років. Жили разом з моєю донькою від першого шлюбу Катериною. Ігор був вольовою людиною з міцним характером. Йому була небайдужа доля України та рідного міста. Він був у складі військового підрозділу і в ніч проти 11 березня на місце їх розташування російська авіація скинула кілька 500-кілограмових авіабомб. Через те, що атака спричинила значні перебої з мобільним зв’язком, ми не могли зв’язатись з ним кілька днів. Намагалися знайти його іншими різними способами, не втрачаючи надію на те, що він скоро сам подзвонить. Але через 5 днів ми дізналися, що він загинув. Ми дуже за ним сумуємо. Досі важко повірити, що його вже з нами немає», – розповіла дружина загиблого Лариса.

Поховали захисника у Бахмачі на Чернігівщині.

Вдома на Ігоря чекали дружина, донька, брат і сестра.

Солдат Олександр Калініч, позивний Калина, загинув 29 грудня 2022 року в бою з окупантами біля селища Курдюмівка на Донеччині. Бійцю було 39 років.

Олександр народився в селі Галиця Чернігівської області. Навчався у місцевій школі. Потім закінчив Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя за спеціальністю «Історія та правознавства». Пройшов строкову військову службу. Працював менеджером з продажів. Усе життя любив футбол, був багаторічним учасником змагань у Броварському районі на Київщині. Також Олександр – учасник народного самодіяльного оркестру сопілкарів Галицького будинку культури.

Під час повномасштабної війни, у березні 2022-го, Олександр захищав Київщину у складі добровольчого батальйону «Братство». Потім приєднався до лав 60-ої окремої механізованої бригади ЗСУ. Воював на Херсонщині й Донеччині.

«Олександр був справжнім патріотом, мужнім та хоробрим воїном, достойним сином, чоловіком, найкращим старшим братом, люблячим батьком, вірним товаришем… Здавалося, що його любові вистачить на всіх. Він був міцною опорою для сім'ї. Своє життя віддав за спокій, мир та Україну… та до останнього подиху вірив у Перемогу!» – розповіла сестра загиблого Лілія.

«Він був талановитим бійцем. Своє життя віддав задорого», – зазначили побратими.

Поховали захисника у рідному селі.

В Олександра залишилися дружина та дві доньки.

Сергій Зінько народився 21 квітня 1973 року у селі Орлівка, що на Куликівщині. Тут він закінчив місцеву школу, потім проходив строкову військову службу у Німеччині. Після цього чоловік повернувся до рідного краю, де провів подальше життя, тривалий час працюючи у колгоспі "Україна".

У серпні 2022 року Сергій долучився до лав Збройних Сил України. Службу ніс у військовій частині А4427 на посаді номера обслуги гранатометного взводу роти вогневої підтримки.

17 листопада 2022 року під час виконання чергового бойового завдання поблизу міста Бахмут на Донеччині Сергій Зінько загинув.

Вдома у нього залишилися сестра та двоє дітей.

Поховали бійця на кладовищі малої батьківщини.