Загиблі герої Чернігівщини: Ющенко Катерина. Криступас Олександр. Присідько Валерій

Кілька років тому зворушливі весільні знімки Катерини та Сергія розлетілися мережею. У 2016 році чоловік зазнав важкого поранення.

Катерина Ющенко родом із Луганщини. Там вона познайомилася з українським розвідником Сергієм Ющенком і разом із ним дівчина переїхала до Львова. У новому місті влаштувалась у місцевий військовий шпиталь. У 2016 році Сергій отримав важке поранення на фронті. Їхня розвідгрупа вирушила на завдання і підірвалася на міні. Товариш загинув, а Сергій вижив. Катерина доглядала за коханим у шпиталі. У серпні того ж року у сквері біля закладу пара зіграла весілля.

“Ми познайомились у військовому шпиталі у Львові, де вона ні на крок не відходила від свого коханого – пораненого розвідника Сергія Ющенка. Влітку 2016-го їм влаштували прекрасне весілля у шпиталі. Це була найзворушливіша церемонія, на якій довелось побувати“, — написала у фейсбуці знайома Катерини Олена Чебелюк. 

У 2018 році, коли здоров’я чоловіка покращилось, дівчина вступила до лав ЗСУ. Пізніше подружжя переїхало до Глухова. Катерина служила старшим солдатом у місцевій військовій частині, а також заочно навчалася у Глухівському агротехнічному професійному коледжі.

Повномасштабну війну захисниця зустріла в Енергодарі, а згодом Катерина служила поблизу Охтирки. 

Не стало 25-річної військової 4 квітня. Того дня російська армія завдала удару по Чернігівщині. Два російських Су-35 скинули на населений пункт Печенюги дві авіабомби. 

Попрощались з Катериною Ющенко в Глухові 6 квітня. 

Військовослужбовець Олександр Криступас, позивний Литовець, загинув 20 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання під Бахмутом на Донеччині. Захиснику було 29 років.
Олександр народився в селі Забілівщина Чернігівської області. Навчався у Шаповалівській загальноосвітній школі. У 2016 році закінчив Глухівський державний педагогічний університет імені Олександра Довженка, здобув фах учителя інформатики та фізики. Працював у сільськогосподарському товаристві «Авангард» інженером із техніки безпеки. Жив у місті Борзна рідної області. Займався спортом. Любив відпочивати на природі.
Під час повномасштабної війни Олександр був призваний до лав Збройних сил України. Служив у 65-му окрему стрілецькому батальйоні (в/ч А4569).
«Вічна пам’ять. Герої не вмирають. Ти в наших серцях», – зазначив племінник загиблого Дмитро.
«Війна не має жалю, забирає життя найкращих… Тих, кому б творити Україну, продовжувати рід, бути нашим майбутнім. Натомість вони стають нашою історією. Героїчною пам’яттю і вічним болем. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого Героя. Поділяємо ваше горе, сумуємо разом з вами, підтримуємо у годину скорботи. Низько вклоняємося та вшануємо пам’ять Героя, який ціною власного життя захищав територіальну цілісність та незалежність країни. Вічна слава та шана Олександру!» – написали на сторінці Борзнянської громади. Поховали захисника у рідному селі. В Олександра залишилися батьки і сестра. На фасаді Шаповалівської школи герою встановлено меморіальну дошку.

8 лютого на Чернігівщині в останню путь провели 50-річного Валерія Присідька, який загинув 2 лютого під час виконання бойового завдання на Луганщині. Вдома у захисника залишилися мати, дружина та п‘ятеро дітей.

Солдат Присідько Валерій Володимирович народився 15 грудня 1972 року у селі Ярославка на Ніжинщині, де ріс та навчався.

З початком повномасштабної війни чоловік долучився до лав Захисників України. У березні 2022 року потрапив до Національної Гвардії України та у складі одного з підрозділів військової частини А3035 на посаді стрільця-помічника кулементника віддано боронив Батьківщину від загарбника.

На жаль, 2 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кузьмине на Луганщині Присідько Валерій потрапив під ворожий артилерійський обстріл, отримавши травми, які виявилися несумісними з життям...

Попрощалися з воїном-земляком у його рідному селі, поховавши на місцевому кладовищі. Вдома у нього залишились мати, дружина, п'ятеро дітей - три сини і дві доньки.