Загиблі герої Чернігівщини: Рожик Ігор. Галушко Владислав. Олещенко Юрій

Ігор Рожик народився 2 травня 1989 року в селі Зелене  на Тернопільщині. У 2004 році закінчив Гримайлівський ліцей імені Івана Пулюя. Працював у Києві. Протягом кількох останніх років проживав з дружиною на Бобровиччині. З початком повномасштабного вторгнення став на захист України у складі військової частини A 4427. Солдат 13-го окремого мотопіхотного батальйону.

12 березня 2023 року під час виконання бойового задання на Харківщині підрозділ Ігоря потрапив під артилерійський обстріл, внаслідок чого чоловік отримав несумісними з життям травми. В останню путь воїна провели у Бобровиці. Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Галушко Владислав проживав у Бобровицькій громаді, навчався в Бобровицькому закладі загальної середньої освіти I-III ст. № 1, після закінчення якого вступив до Вищого професійного училища залізничного транспорту. Працював у приватному підприємстві охоронцем третього розряду і займався волонтерством. Владислав Галушко за життя був великим оптимістом. Тому навіть в армії невипадково мав позивний «Смайл». «Побратими чоловіка казали, та і я знаю, що, попри всілякі труднощі і негаразди, він постійно усміхався», – розповідає дружина  Людмила. «Ми п’ять років будували стосунки. А шлюб уклали вже після повномасштабного вторгнення, бо я завагітніла, а чоловік від 6 грудня пішов на війну.

Коли він підписував контракт, узагалі казали, що відправлять за кордон навчатися працювати на ППО. І що він місяць відучиться і потім йому за сімейними обставинами дадуть відпустку на 10 днів, щоб ми розписалися. А вийшло все геть по-іншому. Я навіть їздила до нього у Краматорськ, де ми й уклали шлюб. Адже сказали, що відпустки не буде, бо немає з ким міняти, немає ротації», – розповіла Людмила Галушко. Владислав служив у десантно-штурмових військах на гарячому українському сході, був кулеметником. А 10 березня під час виконання бойового завдання його молоде життя обірвала ворожа снайперська куля.

А 20 травня на світ з’явився чудовий хлопчик, якого назвали Давідом, бо саме це ім’я обрав малюку тато, на якого, до речі, дитина дуже схожа. Втім, батько ніколи не побачить свого синочка і ніколи вже не візьме його на руки. «Чоловік був із характером, казав, що треба йти служити, аби вороги не прийшли до нас. І заперечити щось було важко», – розповідає Людмила.

Юрій Михайлович Олещенко народився 1 вересня 1988 року в селі Галайбине.  Навчався у Галайбинській загальноосвітній школі, яку закінчив з відзнакою. Випускник 2006 року фізико-математичного профілю Чернігівського обласного педагогічний ліцей для обдарованої сільської молоді. Закінчив Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка за спеціальністю «інформатика, англійська мова і зарубіжна література». З 2011 року по 2022 рік працював викладачем інформатики у закладах вищої освіти у м. Київ та Київської області. 25 вересня  2023 року долучився до лав ЗСУ (до військової частини А0281). Віддано боронив свободу та незалежність рідної Батьківщини від нахабної російської нечисті.  Був талановитим, світлим, щирим, неймовірно добрим. Загинув 11 березня 2023 року під час виконання бойового завдання на Луганщині в результаті артобстрілу. Похований 18 березня 2023 року в рідному селі Галайбине.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).