Загиблі герої Чернігівщини: Рожик Ігор. Галушко Владислав. Олещенко Юрій

Ігор Рожик народився 2 травня 1989 року в селі Зелене  на Тернопільщині. У 2004 році закінчив Гримайлівський ліцей імені Івана Пулюя. Працював у Києві. Протягом кількох останніх років проживав з дружиною на Бобровиччині. З початком повномасштабного вторгнення став на захист України у складі військової частини A 4427. Солдат 13-го окремого мотопіхотного батальйону.

12 березня 2023 року під час виконання бойового задання на Харківщині підрозділ Ігоря потрапив під артилерійський обстріл, внаслідок чого чоловік отримав несумісними з життям травми. В останню путь воїна провели у Бобровиці. Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Галушко Владислав проживав у Бобровицькій громаді, навчався в Бобровицькому закладі загальної середньої освіти I-III ст. № 1, після закінчення якого вступив до Вищого професійного училища залізничного транспорту. Працював у приватному підприємстві охоронцем третього розряду і займався волонтерством. Владислав Галушко за життя був великим оптимістом. Тому навіть в армії невипадково мав позивний «Смайл». «Побратими чоловіка казали, та і я знаю, що, попри всілякі труднощі і негаразди, він постійно усміхався», – розповідає дружина  Людмила. «Ми п’ять років будували стосунки. А шлюб уклали вже після повномасштабного вторгнення, бо я завагітніла, а чоловік від 6 грудня пішов на війну.

До речі, коли він підписував контракт, узагалі казали, що відправлять за кордон навчатися працювати на ППО. І що він місяць відучиться і потім йому за сімейними обставинами дадуть відпустку на 10 днів, щоб ми розписалися. А вийшло все геть по-іншому. Я навіть їздила до нього у Краматорськ, де ми й уклали шлюб. Адже сказали, що відпустки не буде, бо немає з ким міняти, немає ротації», – розповіла Людмила Галушко. Владислав служив у десантно-штурмових військах на гарячому українському сході, був кулеметником. А 10 березня під час виконання бойового завдання його молоде життя обірвала ворожа снайперська куля.

А 20 травня на світ з’явився чудовий хлопчик, якого назвали Давідом, бо саме це ім’я обрав малюку тато, на якого, до речі, дитина дуже схожа. Втім, батько ніколи не побачить свого синочка і ніколи вже не візьме його на руки. «Чоловік був із характером, казав, що треба йти служити, аби вороги не прийшли до нас. І заперечити щось було важко», – розповідає Людмила.

У селі Галайбине на Борзнянщині в останню путь провели солдата Юрія Олещенка. Він народився 1988 року, навчався у рідному селі, працював у Києві. Після подій 24 лютого 2022 року долучився до лав ЗСУ (до військової частини А0281). Загинув воїн 11 березня 2023 року під час виконання бойового завдання на Луганщині.