Загиблі герої Чернігівщини: Кузьменко Сергій. Кулик Тарас. Коваленко Юрій

Солдат Сергій Кузьменко народився 2 травня 1983 року в селищі Сосниця. Тут закінчив місцеву ЗОШ I-II ступенів, а після 9 класу вступив до Сосницького СПТУ №31, де навчався за напрямом "тракторист - машиніст широкого профілю; водій категорії "В","С"".

У період з 2002-го по 2003-й роки проходив сторокову військову службу, а у 2014-му році вперше долучився до оборонців Батьківщини, а після початку повномасштабної війни, у липні, вкотре взяв до рук зброю. Службу ніс у складі військової частини А4574 на посаді номера обслуги.

7 березня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Сергій Кузьменко загинув. Попрощалися з воїном на його малій батьківщині.

Солдат Тарас Кулик народився 20 грудня 1996 року у селі Володькова Дівиця на Ніжинщині.

У 2013 році закінчив ЗОШ І- ІІІ ступенів, потім навчався в Київському вищому професійному училищі залізничного транспорту. З 2017-го по 2018-й роки проходив строкову військову службу, після чого працював у КП «Метрополітен» електромонтером.

У грудні 2022 року Тарас долучився до Захисників України, потрапивши на службу до військової частини А4123 на посаду номера обслуги.

13 березня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині підрозділ Тараса потрапив під ворожий обстріл, внаслідок чого наш земляк отримав поранення, які виявилися несумісними з життям.

Попрощалися з воїном у його рідному селі.

Юрій Коваленко відомий у наукових колах історик, археолог, краєзнавець. Він досліджував руїни Батурина та Глухівщину. Сьогодні, 22 березня, Юрію виповнилося б 57 років. Він загинув, захищаючи Україну, за тиждень до свого дня народження, 14 березня 2023-го, поблизу села Кузьмине Луганської області.

В інтерв’ю Юрій розповідав, що мав три освіти: психолога, електрика та історика. Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка закінчив уже в зрілому віці, серед одногрупників був найстаршим. Працював у Національному заповіднику «Глухів». На власних експонатах з нуля у Глухові створив музей археології.

Коваленко упродовж 26 років займався перепохованням воїнів, які полягли під час Другої світової війни. А з 2014-го став учасником місії «Чорний тюльпан». Їздив на тимчасово окуповану територію Донецької та Луганської областей з метою пошуку тіл загиблих українських військових. Ризикуючи життям, Юрій з колегами знайшов понад 150 тіл загиблих у боях за Іловайськ та Дебальцеве. За роботу в «Чорному тюльпані» нагороджений відзнакою Міністерства оборони України.

Брав участь у багатьох археологічних експедиціях. Досліджував гетьманські столиці: руїни Батурина, який у 1708 році спалили московські загарбники за наказом Петра І, та Глухівщину.

Мріяв дослідити долю бою під Крутами. Стверджував, що закінчення легендарного бою відбулося саме на Глухівщині. Займався історією могили, де були поховані крутянці.

За рік до повномасштабного російського вторгнення Юрій підписав контракт зі Збройними силами України. Брав участь у боях за Авдіївку в складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Вже перебуваючи на військовій службі, у 2021 році захистив кандидатську дисертацію у навчально-науковому інституті історії та соціогуманітарних дисциплін імені Лазаревського Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Шевченка. Він – автор понад 70 наукових статей.

З початку повномасштабного російського вторгнення Юрій Коваленко брав участь у боях за рідний Глухів на Сумщині, Чернігівщину, Київщину. Згодом Юрія перевели на Донбас.

«Ми з захопленням слухали твої розповіді про історію Батурина, Глухова, Чернігова та інших міст України, ми слухали неймовірні пісні у твоєму оригінальному та неймовірному виконанні; ми захоплювалися твоїми знаннями; ми завжди прислухалися до твоїх мудрих життєвих настанов; і ти завжди надихав нас своєю позитивністю, привітністю, закоханістю у життя», – написав у соцмережі бойовий побратим Юрія Олег Шкарупа.

Друзі відзначають, що Юрій мав чудовий голос та любив співати під гітару. Був бардом. У мережі збереглися записи пісень у його виконанні. «Музика була окремою частиною його життя. Він грав на гітарі, баяні, сопілці та губній гармошці. Брав участь у “Червоній рутіʼ91”», – згадує дружина Оксана.

Юрій Коваленко нагороджений кількома грамотами від президента України – «За гуманітарну участь в АТО», «За заслуги перед ЗСУ», а також медаллю Української православної церкви «За жертовність та любов до України».

14 березня 2024 року на будівлі Музею археології в Національному заповіднику "Глухів" на честь героя було відкрито меморіальну дошку, видана та представлена його монографія "Історична топографія Глухова доби середньовіччя та ранньомодерного часу" та висаджена калина.

Похований у рідному селі Некрасовому на Сумщині. У воїна залишилися дружина Оксана, дві доньки Леся та Іванна й онучка Варвара.