Загиблі герої Чернігівщини: Свириденко Максим. Соломаха Олег. Крисін Володимир

Рік його вважали зниклим безвісти, шукали і сподівались, що він у полоні. У Михайло-Коцюбинському третього березня попрощалися з Максимом Свириденком.

Чоловік у березні 2022 року прийняв бій у передмісті Чернігова. Він у тепловізор побачив диверсійно-розвідувальні групи росіян поблизу Нового Білоуса і відкрив вогонь.

"Тим самим повідомив всіх військовослужбовців, що на нас вийшла ДРГ і почався бій. Десь на відстані до 100 метрів вже знаходилися чужі війська РФ і в ніч на нашу групу вийшло дві ДРГ, а в кожній групі ми нарахували до десяти військових РФ", – розповів заступник начальника прикордонної застави Антон Шеремет.

Одразу після бою Максим зник безвісти.

"Він скоріш за все був поранений, і при відході ворог забрав його з собою. Максим офіційно рахувався зниклим безвісти, інформації нам ніякої не надходило і не підтверджували з того боку", – сказав заступник з персоналу командира 105 прикордонного загону Юрій Ковальчук.

Рідні та близькі все-таки чекали Максима.

"Ми вірили, що він у полоні. Донька з рук не випускала телефон, ані вдень, ані вночі. Вона мало спала, їй потрібні були сили, але вона весь час гортала ці сторінки і шукала прізвище та ім’я", – розповіла близька родичка Тамара Савчук.

Як розповів друг загиблого прикордонника Євген Гентич, на Забарівці, де був бій, знайшли його амуніцію, бронежилет і ще деякі речі, але самого Максима не знайшли.

В той час, коли Максима вважали зниклим безвісти, його дружина Інна народила донечку. Дівчину назвали Вірою.

Під час обміну полоненими в Україну повернули тіло Максима Свириденка. Що є збіг за ДНК рідним Максима повідомили телефоном.

"100% ДНК експертиза вона співпала. Дитина і зараз запитує: «А де тато?», а ми кажемо, що тато на роботі. Він на другий день був на захисті Чернігова. Саме місто-герой Чернігів він захищав, він назавжди залишиться захисником, який обороняв місто від російських окупантів", – розповіла Тамара Савчук.

Максиму Свириденку було 30 років. В нього залишилась дружина, трирічний син і дев'ятимісячна донька.

 Соломаха Олег Володимирович

Народився 24 січня 1978 року у селі Буда-Вороб’ївська Новгород-Сіверського району.

У 1994 році закінчив Вороб’ївську ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Працював у місцевому ТОВ «Промінь» слюсарем.

2 вересня 2014 року був мобілізований до лав Збройних Сил України Новгород-Сіверсько-Семенівським окружним районним військовим комісаріатом.

Старший солдат,оператор 1-го протитанкового відділення протитанкового взводу 1-ї мотопіхотної роти, 13-й окремий мотопіхотний батальйон «Чернігів-1».

Загинув 31 січня 2015 року під час бою за блокпост 1302 у районі міста Вуглегірськ Артемівського району Донецької області.

Похований у селі Буда-Вороб’ївська Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Указом Президента України № 103 від 21 березня 2016 року «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 6, ряд 1, місце 13.

Капітан Володимир Крисін народився 20 листопада 1998 року у Мені. У 2016 році закінчив місцеву гімназію, того ж року вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, яку закінчив у 2020 році.

Після цього розпочав проходження служби у військовій частині А0989 на посаді командира роти протитанкових керованих ракет.

11 лютого 2023 року поблизу населеного пункту Різдвяне Запорізької області Володимир загинув.

Попрощалися з воїном на його Малій Батьківщині. Поховали його на центральному кладовищі Мени.