Загиблі герої Чернігівщини: Васильєв Олександр. Коробейник Сергій. Мовчан Ігор

Васильєв Олександр Васильович народився 15 березня  1990 року в місті  Прилуки  Чернігівської області. Згодом родина переїхала в  село Миколаївка Прилуцького району. З 1996  по 2005 рік Олександр навчався  у Погребівській школі, потім -  у Прилуцькому гідромеліоративному технікумі. Згодом армія: м.Київ, військова частина на Берестейській. Мама  Наталія Павлівна  зі служби отримувала подяки, грамоти. Батько Василь Вікторович, колишній афганець,  неабияк пишався успіхами сина. 

 15 березня 2014 року у свій день народження Олександр  іде на війну (до завершення контракту залишалося три дні). З 2014 року служив в 30 бригаді. Був у Криму на перевалі, пройшов Іловайський котел. Продовжив вдосконалювати військову справу навчанням у Національній  академії  Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

24 лютого 2022 року Олександр Васильович серед перших  звільняв Чернігів, Ірпінь, Бучу. 23 березня отримав звання старшого лейтенанта.

Загинув старший  лейтенант  14 окремої механізованої бригади імені Князя Романа Великого в/ч А1008  Збройних сил України Олександр Васильович Васильєв разом зі своїми побратимами  27 березня в  селі Благодатне  Баштанського району Миколаївської області під час виконання бойового завдання, захищаючи рідну землю. 

 За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Олександр Васильєв був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня  (посмертно).

Нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України».

Нагороджений медаллю «За участь в антитерористичній операції».

Нагороджений медаллю «10 років сумлінної служби».

Отримав звання «Почесний громадянин міста Рівного» (посмертно).

Нагороджений орденом «Князівський хрест Героя  «Навіки в строю».

Донька нашого Героя -   Ірина Васильєва  виготовляє власноруч прикраси, продає їх на благодійних ярмарках та через соціальні мережі, передаючи зібрані кошти на підтримку військовослужбовців ЗСУ.

14 жовтня  2022 року, в день величного православного свята – Покрови Пресвятої Богородиці, біля приміщення  філії Сухополов’янського ліцею в с.Погреби (Погребівський старостинський округ) відбулося урочисте  відкриття меморіальної дошки  на честь мужнього  воїна,  справжнього  патріота, захисника України –  старшого лейтенанта Збройних сил України Васильєва Олександра Васильовича.

Похований Герой  на Алеї Героїв у місті Рівне, де проживав разом з коханою дружиною і донечкою Іринкою.

Старший солдат Сергій Коробейник загинув 31 жовтня 2022 року у бою з ворогом поблизу селища Курдюмівка на Донеччині. Воїну було 50 років.

Сергій народився і жив у Чернігівській області. Школу закінчив у селі Валки. Потім навчався у професійно-технічному училищі №34 у Прилуках. Після строкової військової служби опанував фах електрогазозварювальника. Близько 18 років працював на заводі за спеціальністю. Любив гуляти в лісі. У вільний час ходив рибалити і збирати гриби.

З лютого 2015 року чоловік брав участь в АТО/ООС на Донбасі у лавах Збройних сил України. Воював у різних бригадах, побував у всіх гарячих точках фронту.

Під час повномасштабного російського вторгнення Сергій захищав Україну у складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Був командиром відділення кулеметного взводу.

«Мій брат – справжній Герой. Він завжди залишався вірним своїм ідеалам, своїм переконанням, своїм зобов‘язанням . Я пишаюсь тим, що Сергій – мій брат», – розповіла Марина Коробейник.

Поховали військовослужбовця в рідному селі Боршна на Чернігівщині.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня ( посмертно).

20 січня 2023 року на стінах Валківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів в відкриили Меморіальну дошку на честь Сергія Коробейника.

У захисника залишилися батьки, брат і сестра.

26-річний старший солдат Ігор Мовчан, позивний Малиш, загинув 26 листопада 2022 року у бою з окупантами в районі села Первомайське на Донеччині. Ворожий артилерійський снаряд влучив у бліндаж, де він перебував.

Ігор народився у селі Авдіївка Чернігівської області. Навчався у місцевій загальноосвітній школі. Потім вступив до Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на спеціальність «електронні системи». Пройшов строкову військову службу. Жив у столиці. Працював інженером виробничого ремонту в компанії «Ajax». Захоплювався електронікою та історією. Любив малювати. Вивчав англійську мову.

З початком повномасштабного російського вторгнення Ігор пішов до лав ЗСУ. Служив механіком-телефоністом у 56-й окремій мотопіхотній бригаді.

«Ігор був надзвичайною людиною, дуже розумним, позитивним, мав принципи, яких завжди дотримувався. Він навіки залишиться коханням мого життя, найближчим другом і справжнім героєм. Спочивай з миром, я тебе не підведу», – зазначила кохана дівчина загиблого Ірина.

Поховали захисника у рідному селі. В Ігоря залишилися батьки, бабуся, брат, племінник і дівчина.