Вбиті росією: Мехеденко Ольга. Котляр Микола. Зенченко Марія

 62-річна Ольга Мехеденко загинула 8 березня 2022-го в Количівці на Чернігівщині. Того дня разом зі своїм чоловіком Миколою Ольга намагалася виїхати зі села, яке перебувало під щільним вогнем російських військ. На трасі подружжя побачило спалений БТР, а трохи далі – палаючий танк. Микола з’їхав на узбіччя, щоб оминути техніку, а через 200 метрів натрапив на міну. Вибухом машину відкинуло вбік на 10 метрів. Поранений Микола вибрався з автомобіля. Витягнув Ольгу, намагався відтягнути її до сільських городів. Однак він знепритомнів. Коли прийшов до тями, дружина вже була мертвою. Ольга Мехеденко народилася в Количівці. Майже 20 років працювала в Чернігові у розрахунковому центрі. Потім потрапила під скорочення. Останні роки перед пенсією було охоронницею в дитячому таборі. Вдома тримала корів, обробляла город. «У неї не було часу на якісь захоплення. Моя дружина все життя працювала. Як не робота, то господарство. Останні роки мріяла про онуків, але вже не дочекається їх», – сказав чоловік загиблої, Микола Мехеденко. Тіло Ольги спочатку прикопали у дворі. Після звільнення терен Чернігівщини від російської окупації у квітні 2022 року загиблу перепоховали на кладовищі. В Ольги Мехеденко залишилися син та чоловік.

70-річний Микола Котляр загинув у Количівці на Чернігівщині 8 березня 2022 року. Того дня російські війська обстрілювали село з артилерії. Загорілася сусідська хата. Микола почав рятувати своє майно, бо вогонь міг перекинутися на його дім. У той час неподалік розірвався ще один снаряд, уламки якого відібрали його життя. Микола Котляр народився в Козелецькому районі на Чернігівщині. Після школи закінчив курси водіїв у Чернігові. Там познайомився з майбутньою дружиною. Згодом родина придбала дім у рідному селі жінки – Количівці. Переїхали туди жити. До пенсії Микола Котляр був водієм на комунальних підприємствах Чернігова, що пов’язані з будівництвом та експлуатацією доріг. У вільний від роботи час ходив на риболовлю. Понад 30 років розводив бджіл, мав велику пасіку. Жителі з Количівки та сусідніх сіл приїжджали до нього за порадами щодо бджільництва. Після загибелі батька пасікою опікується його син – також Микола. «Я вивозив маму та дітей із Количівки, а батько відмовився їхати. Про те, що сталося, я дізнався від людей. Тато намагався врятувати деякі речі з хати, бо сусідня горіла. Був обстріл і він загинув від уламків. Десь за рік до того, навесні, він попросив сфотографувати його біля яблуньки, що рясно цвіла у нашому дворі. Це було незвичне прохання від нього. Наче відчував, що помре», – сказав син загиблого. Тіло Миколи Котляра знайшов односелець. Він прикопав його в саду біля хати. На місцевому кладовищі чоловіка перепоховали 16 квітня 2022. У Миколи залишилися дружина, двоє дітей та троє онуків.

Марії Зенченко було 72 роки. Вона загинула 13 березня 2022-го під час евакуації зі села Количівка на Чернігівщині. Марія з 24-річним онуком Феодосієм їхали у волонтерському мікроавтобусі, який розстріляли російські військові. Марія Зенченко була родом із Вінничини. Після школи приїхала до Чернігова працювати на камвольно-суконному комбінаті. Там познайомилася з майбутнім чоловіком. Вийшла заміж, народила дітей. Сім'я переїхала до Количівки, що за 10 кілометрів від Чернігова. Звідти жінка щодня їздила на роботу. Марія любила вирощувати квіти, на її городі їх було чимало. Раділа онукам, які зростали на очах, адже мешкали по-сусідству. «Мама в мене трудівничка була. Працювала, старалася. Вона у нас найкраща – завжди добра, усміхнена, не сварлива… Нам з сестрою і всій родині дуже її не вистачає…», – розповіла Наталія Біла. Марію Зенченко поховали на кладовищі в Количівці. У неї залишилися двоє дітей та четверо онуків.