Вбиті росією: Удовик Сергій. Онищенко Станіслав. Індило Анатолій

Під час артобстрілу російськими військовими Чернігова 28 лютого 2022 року загинув співробітник «Укрзалізниці» Сергій Удовик. Він отримав несумісні з життям осколкові поранення.

Сергію Удовику було 28 років. У 2016 році він закінчив Державний економіко-технологічний університет транспорту. Працював складачем поїздів у регіональній філії «Південно-Західна залізниця». Також працював у сфері нерухомості – займався продажем квартир та будинків у рідному Чернігові.

«Назавжди в наших серцях, добрий друг, хороша людина... Ми будемо тебе пам'ятати», – написала подруга Юлія Антоненко.

15 березня 2022 року Станіслав Онищенко разом із кумом та найкращим другом Едуардом Прядкою їхали з Ніжина до села Дорогинка, що на Чернігівщині. Їхній автомобіль підірвався на міні. Товариш Станіслава загинув на місці, а він потрапив до лікарні, де помер наступного дня.

Станіславу було 26 років. Він народився в селі Андріївка Чернігівської області. До 9 класу навчався там у школі, пізніше – у селі Дорогинка. Згодом отримав спеціальність машиніста автомобільного крана та слюсаря з ремонту авто. Працював на Ічнянському заводі з виробництва сухого молока та масла. Любив проводити час із сімʼєю, допомагав батькам.

«Він був дуже позитивним, доброзичливим, веселим. Завжди допомагав та підтримував», – сказала про загиблого дружина Надія Онищенко.

Станіслав з родиною жили в селі Дорогинка. Утім після початку повномасштабної війни переїхали до Ніжина. У селі залишилося чимале господарство. 15 березня Станіслав їхав у Дорогинку, аби поглянути, як справи вдома. Машина, у якій він був разом із другом, підірвалася на одній міні, а потім її перекинуло на іншу. Потрапивши до лікарні, Станіслав деякий час був при свідомості, запитував, що з його товаришем.

У Станіслава Онищенка залишилися дружина, дочка та син, сестра та батьки..

Серце 81-річного Анатолія Індила зупинилося 10 березня 2022 року в підвалі села Ягідне на Чернігівщині. Там російські окупанти силоміць утримували 367 людей. У підвалі було душно, бракувало місця. У людей погіршувалося здоров’я. Через нестерпні умови полону померли 10 жителів Ягідного. Їхні прізвища записали на стіні підвалу.

Анатолій Індило народився у селі Воловиця у тодішньому Борзнянському районі Чернігівщини. Закінчив школу, вивчився на водія, почав працювати у місцевому колгоспі. Спочатку водив вантажівку, потім керував трактором та комбайном. Створив сім’ю.

У родині Індило багато працювали, обробляли город, тримали господарство. Мали багато котів. Дружина Анатолія дуже їх шкодувала і забирала додому покинутих.

За рік до повномасштабної війни дружина, з якою Анатолій прожив понад 55 років, померла. На зиму син Олександр забрав тата до себе в Ягідне.

Анатолій дуже хотів додому в рідне село. Син чекав, аби потеплішало, адже взимку татові було важко самостійно обслуговувати себе. У Ягідному Анатолія і застала повномасштабна війна.

5 березня 2022 року окупанти привели 81-річного чоловіка до шкільного підвалу.

«Мій батько був дуже працьовитий. Люди його покоління багато і важко трудилися на землі. Коли Путін напав, тато сказав мені: «Я у війну народився. Мабуть, у війну й помру».

Батько дуже перкймався, що ми це все переживаємо. У підвалі він день за днем слабшав. А близько 16 години 10 березня я вийшов на вулицю, з татом залишилася моя дружина. Через деякий час вона вибігає надвір і кричить: батько помер!», – згадує Олександр.

Анатолій Індило перед смертю намагався шось сказати невістці, шепотів, але вона не могла розібрати ані слова через гамір у підвалі.

В Анатолія залишилися діти та онуки.