Загиблі герої Чернігівщини: Ющенко Катерина. Криступас Олександр. Присідько Валерій
Катерина Ющенко родом із Луганщини. Там вона познайомилася з українським розвідником Сергієм Ющенком і разом із ним дівчина переїхала до Львова. У новому місті влаштувалась у місцевий військовий шпиталь. У 2016 році Сергій отримав важке поранення на фронті. Їхня розвідгрупа вирушила на завдання і підірвалася на міні. Товариш загинув, а Сергій вижив. Катерина доглядала за коханим у шпиталі. У серпні того ж року у сквері біля закладу пара зіграла весілля.
“Ми познайомились у військовому шпиталі у Львові, де вона ні на крок не відходила від свого коханого – пораненого розвідника Сергія Ющенка. Влітку 2016-го їм влаштували прекрасне весілля у шпиталі. Це була найзворушливіша церемонія, на якій довелось побувати“, — написала у фейсбуці знайома Катерини Олена Чебелюк.
У 2018 році, коли здоров’я чоловіка покращилось, дівчина вступила до лав ЗСУ. Пізніше подружжя переїхало до Глухова. Катерина служила старшим солдатом у місцевій військовій частині, а також заочно навчалася у Глухівському агротехнічному професійному коледжі.
Повномасштабну війну захисниця зустріла в Енергодарі, а згодом Катерина служила поблизу Охтирки.
Не стало 25-річної військової 4 квітня. Того дня російська армія завдала удару по Чернігівщині. Два російських Су-35 скинули на населений пункт Печенюги дві авіабомби.
Попрощались з Катериною Ющенко в Глухові 6 квітня.
8 лютого на Чернігівщині в останню путь провели 50-річного Валерія Присідька, який загинув 2 лютого під час виконання бойового завдання на Луганщині. Вдома у захисника залишилися мати, дружина та п‘ятеро дітей.
Військовослужбовець Олександр Криступас, позивний Литовець, загинув 20 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання під Бахмутом на Донеччині. Захиснику було 29 років.
Олександр народився в селі Забілівщина Чернігівської області. Навчався у Шаповалівській загальноосвітній школі. У 2016 році закінчив Глухівський державний педагогічний університет імені Олександра Довженка, здобув фах учителя інформатики та фізики. Працював у сільськогосподарському товаристві «Авангард» інженером із техніки безпеки. Жив у місті Борзна рідної області. Займався спортом. Любив відпочивати на природі.
Під час повномасштабної війни Олександр був призваний до лав Збройних сил України. Служив у 65-му окрему стрілецькому батальйоні (в/ч А4569).
«Вічна пам’ять. Герої не вмирають. Ти в наших серцях», – зазначив племінник загиблого Дмитро.
«Війна не має жалю, забирає життя найкращих… Тих, кому б творити Україну, продовжувати рід, бути нашим майбутнім. Натомість вони стають нашою історією. Героїчною пам’яттю і вічним болем. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого Героя. Поділяємо ваше горе, сумуємо разом з вами, підтримуємо у годину скорботи. Низько вклоняємося та вшануємо пам’ять Героя, який ціною власного життя захищав територіальну цілісність та незалежність країни. Вічна слава та шана Олександру!» – написали на сторінці Борзнянської громади. Поховали захисника у рідному селі. В Олександра залишилися батьки і сестра. На фасаді Шаповалівської школи герою встановлено меморіальну дошку.
Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).
Солдат Присідько Валерій Володимирович народився 15 грудня 1972 року у селі Ярославка на Ніжинщині, де ріс та навчався.
З початком повномасштабної війни чоловік долучився до лав Захисників України. У березні 2022 року потрапив до Національної Гвардії України та у складі одного з підрозділів військової частини А3035 на посаді стрільця-помічника кулементника віддано боронив Батьківщину від загарбника.
На жаль, 2 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кузьмине на Луганщині Присідько Валерій потрапив під ворожий артилерійський обстріл, отримавши травми, які виявилися несумісними з життям...
Попрощалися з воїном-земляком у його рідному селі, поховавши на місцевому кладовищі. Вдома у нього залишились мати, дружина, п'ятеро дітей - три сини і дві доньки.
Вічна і світла пам‘ять самовідданим Героям України 💙💛!
ВідповістиВидалити