Загиблі герої Чернігівщини: Повжик Сергій. Золотар Сергій. Кучеренко Андрій. Солодкий Віталій

Рядовий Сергій Повжик народився 4 квітня 1975 року в Чернігові. Закінчив середню школу №7. До повномасштабної війни працював у сфері будівництва та торгівлі.

Після 24 лютого 2022 року займався волонтерством та евакуацією цивільного населення, спочатку допомагав нашим бійцям, а у травні того ж року вирішив долучитися до лав ЗСУ. Потрапив до складу одного з підрозділів військової частини А1815 на посаду номера обслуги кулеметного взводу.

Після проходження підготовки вирушив на схід України. Брав участь у звільненні Старомайорського.

Загинув 13 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Вдома у нього залишились дружина та син.

Попрощалися з військовим у Чернігові в Катерининській церкві та поховали на кладовищі Яцево.

Солдат Андрій Кучеренко народився 9 грудня 1971 року у місті Фрунзе (нині — Бішкек, Киргизстан). З часом переїхав до Сосниці на Чернігівщину, де проживав. Навчався у місцевому ПТУ №31, опанував професію "тракторист - машиніст широкого профілю".

Протягом 1990-1991 років проходив строкову військову службу. Після початку повномасштабної війни, у квітні 2022 року, долучився до лав оборонців України. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А4674 на посаді стрільця-помічника гранатометника.

Загинув 13 серпня 2023 року внаслідок ворожого артилерійського обстрілу на Запоріжжі.

Попрощалися з військовим та поховали його на кладовищі Сосниці.

Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно). 

Малював графіті й мурали у Чернігові та був тату-майстром. В Катерининському храмі прощалися з командиром відділення механізованого батальйону Віталієм Солодким. У листопаді 2022-го Віталій вступив до лав ЗСУ. Загинув він 24 липня 2023 року під час мінометного обстрілу на Луганщині.

Віталію був 31 рік. Він працював у закладах харчування. У листопаді 2022 року вступив до лав ЗСУ, до цього він проходив строкову службу. У травні 2023 року його нагородили нагрудним знаком "За військову доблесть".

Дівчина Віталія Альона розповіла, що чоловік загинув в Луганській області, під час бойових дій, від мінометного обстрілу.

"Поранення були несумісні з життям. Я його бачила, бо їздила до нього, сім’я його більше не бачила. 15 днів тому я ще тримала його за руку, і була з ним. А тепер його вже немає". 

Також, каже дівчина, він був талановитим художником, любив малювати та робив татуювання.

"Найголовніше, що він залишив дуже багато слідів на тілі людей, тому що, він робив прекрасні татуювання. І прямо перед від’їздом він зробив мені татуювання, прямо біля серця, що залишиться на все життя".

Друг Віталія Андрій Козир, згадує його, як позитивного хлопця та вірного товариша.

"Була людина, яка, коли ти не знав, що робити — міг зателефонувати, завжди знайти якісь спільні дії. Завжди підтримував, допомагав. Коли прийшла війна, також не був осторонь, допомагав. Мене теж приютив, коли наступили складні часи. Всіляко допомагав усім, чим міг. І словом, і ділом".

У Чернігові залишилось кілька муралів, які малював разом із друзями Віталій Солодкий. Один з них — присвячений рідному місту.

"В нього все життя було у фарбах. Не було ніколи смутку. Завжди були фарби, різні кольори, нові ідеї", — каже Андрій