Загиблі герої Чернігівщини: Кухаренко Сергій. Панін Даніїл. Єсипенко Євгеній. Сех Володимир

5 березня 2023 року під час роботи з технікою в м. Мирноград Донецької області помер наш земляк солдат Сергій Кухаренко.

Він народився 18 серпня 1971 року у м. Щорс, тут у 1988 закінчив Щорську загальноосвітню школу № 3.

З 1989 по 1991 роки був призваний на строкову військову службу в прикордонні війська. З 1992 року по 2010 роки проходив службу в Щорському РВ УМВС України в Чернігівській області. Пенсіонер МВС.

У 2020 році був призваний на військову службу за контрактом. Проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді водія 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А2167, 72-га окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.

Капітан Даніїл Панін народився 19 березня 1997 року в Чернігові. У дитинстві професійно займався бальними танцями, мріяв стати тренером. У 2014-му закінчив місцеву школу №35.

У 2015 році вперше уклав контракт та проходив військову службу на посаді снайпера-розвідника, кілька разів брав участь в АТО на сході України. Потім вступив до Військової академії, яка в Одесі. Її закінчив у 2020 році.

Після початку повномасштабної війни служив у складі одного з підрозділів військової частини А7304, був на посаді командира стрілецької роти.

Загинув 10 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Луганщині.

Попрощалися з воїном у Чернігові в Катерининському кафедральному соборі. Поховали на кладовищі у Ялівщині. Вдома у нього залишились мама і син.

Солдат Євгеній Єсипенко народився 28 грудня 1998 року в селі Комарівка Борзнянської громади. Навчався у Комарівській школі. Після закінчення школи у 2016 році вступив до Київського будівельного училища.

Працював у Києві на будівництві та кухарем у ресторані.

З перших днів повномасштабної війни пішов служити. Був у складі одного з підрозділів військової частини А0504. Брав участь у боях за Бучу, Ірпінь, Бахмут та острів Зміїний.

Був тяжко поранений, проходив лікування і реабілітацію за кордоном, після чого знову повернувся на бойові позиції.

Загинув 7 серпня 2023 року під час виконання чергового бойового завдання на Херсонщині.

Попрощалися з воїном та поховали його у рідному селі. У Євгенія залишились цивільна дружина і донька.

СЕХ Володимир Юліанович.

Народився 19 серпня 1967 року в селі Хмільове, Бродівського району Львівської області.

Навчався в ПТУ- 3 м. Сокаль, Львівської області.

Проходив практику в Чернігові, де і зустрів свою кохану, одружився і залишився жити.

Працював охоронцем на ВАТ "Хімволокно", був дружинником.

В 2014 році пішов в АТО, в 2015 був важко поранений, але тільки-но ставши на ноги, повернувся на допомогу хлопцям.

Неодноразово був нагороджений медалями та грамотами.

24 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення, в перших рядах пішов до Збройних сил України, мужньо боронив місто і свою сім'ю, але, нажаль, 10 березня під час авіаудару, отримав травми не сумісні з життям і загинув.

Похований на Забарівському кладовищі у м.Чернігів.

Указом Президента України № 238 від 13 квітня 2022 року, «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №424 Нагороджений медаллю «За оборону Чернігова» (посмертно).