Загиблі герої Чернігівщини: Непоп Андрій. Бендик Дмитро.

Городнянець Андрій Непоп у 1988 році закінчив міську школу №1 і став курсантом  Ачінського військового авіаційного технічного училища по спеціальності «літаки та двигуни». Після закінчення навчання служив у селищі Чаган, що в Казахстані. Після розпаду радянського союзу він повернувся в Городню й тут служив у місцевій військовій частині ще певний час. Однак служба була вже не такою омріяною після того, як військова частина в Городні перетрансформувалась і поняття «аеродром», «літаки», «двигуни» стали для неї умовними. Тому вирішив спробувати себе в іншій сфері — підприємництві. У листопаді 2018 року підписав черговий контракт на службу в ЗСУ. Новим місцем призначення Андрія Непопа став Майорськ на Донеччині. Відслуживши там і відновившись після операції, він підписав новий контракт у 2020 році на службу в Гончарівську. У липні 2021 року Андрій отримав відрядження в Севєродонецьк. В середині травня підрозділ Андрія відвели в Лисичанськ. А потім наприкінці травня — в Бахмут. Пройшовши пекельні кола військової м’ясорубки, капітан Непоп залишився живим і в середині липня по закінченню терміну відрядження повернувся в Гончарівськ. А 28 хвилин на першу в ніч 27 листопада капітана Андрія Непопа не стало. Його серце зупинилось.

Поховали Героя 29 листопада 2022 року в Городні.

Бендик  Дмитро Олександрович (10.06.1979р.–31.01.2023р.)

Уродженець села Дібрівне. Загинув 31 січня 2023 року у важких зустрічних боях під Вугледаром  Донецької області. Дмитро воював  у складі 72 ОМБр. На час загибелі йому було 43 роки. Дмитро був світлою людиною. Його любили друзі, знайомі, сусіди, колеги, побратими. «Діма говорив, що для них там, на полі бою, дуже важливо знати, що вони мають міцний тил. Він завжди посміхався, шуткував і обіцяв привезти додому ПЕРЕМОГУ»,– написала у прощальному слові односельцю Валентина Чорна.

Вірність присязі та своєму народові була для Дмитра понад усе. Як і його побратими по зброї, він мріяв бачити рідну землю вільною, мирною, квітучою. Щоби на ній народжували дітей, щоби зростали на ній сильні духом і тілом люди, щоби працювати і робити її успішною. Він зробив для цього все, що міг, і навіть більше.

 Нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).