Загиблі герої Чернігівщини: Кириченко Микола. Бухно Сергій. Козир Олександр

Солдат Микола Кириченко народився 12 вересня 1979 року в селі Талалаївка Ніжинського району. Протягом 1985-1996 років навчався в місцевій середній школі. У 1996-1997 роках навчався в Київському залізничному училищі, де опанував професію "провідник пасажирських вагонів". Протягом двох років проходив строкову військову службу у лавах ЗСУ. З 1999 року працював за фахом. 

У березні 2022 року долучився до оборонців України. Перебував у складі одного з підрозділів військової частини А7303. 

Загинув 16 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. 

Попрощалися з військовим та поховали на кладовищі рідного села.

Ніжин знову сколихнула сумна звістка. У жорстоких боях за Україну, мир та свободу, до останнього борючись за рідну землю, загинув в результаті бойових дій на Запорізькому напрямку Бухно Сергій Юрійович 27 років.

Невимовний біль охоплює серце кожного. Загинув ще один Герой, патріот, захисник та воїн.

Ми завжди будемо пам'ятати і шанувати подвиги наших земляків, які поклали життя, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет нашої держави.

7 вересня 2023 року при виконанні бойового завдання поклав своє життя на полі бою наш Син, Воїн Світла і Добра — Олександр «Студент» Козир військовослужбовець #3ОШБр.

Олександр народився 27.08.2002 р. у м. Ніжин.

Навчався у ЗОШ № 15, потім – у Ніжинському обласному педагогічному ліцеї в класі іноземної філології.

2019–2023 рр. – навчання в Київському національному лінгвістичному університеті на факультеті східної та слов’янської філології за освітньою програмою «Турецька мова і література та переклад, друга східна мова, західноєвропейська мова». Професійна кваліфікація: перекладач.

Із 2022 р. навчався на військовій кафедрі Військового інституту Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

Грав на гітарі. Любив читати книжки. Обожнював тварин, особливо котів. Вже на війні у Бахмуті врятував чорне кошеня, яке назвав Василем. Смачно готував для сімʼї. Найулюбленіша кухня – грузинська. Обожнював подорожувати. На запитання «Як справи?» у будь-якій ситуації відповідав: «Краще ніж у всіх».

Під час повномасштабного вторгнення рф Олександр захищав Батьківщину у лавах 3-ї окремої штурмової бригади Збройних Сил України. Разом із побратимами мужньо виконував бойові завдання та сміливо йшов у бій.

За досягнення був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».

«Сміливий, відважний, мужній і хоробрий, мав сталевий характер, жагу до справедливості і водночас був добрим, сором’язливим, емпатійним і люблячим. Мав грандіозні плани на майбутнє, але загинув з вірою у Перемогу. Патріот своєї країни!» – розповіла хрещена загиблого Ірина Венжега.

Із лютого 2023 р. вступив на службу за контрактом в Збройних Силах України. Із квітня 2023 р. воював у 3-й окремій штурмовій бригаді. В складі ОТУ «Соледар» брав участь у бойових діях на Бахмутському напрямку.

07.09.2023 р. «Студент» загинув під час виконання бойового завдання.

Поховали молодого воїна на Бортничанському кладовищі у Києві.

В Олександра залишилися батьки, бабуся, прабабуся, хрещені батьки, дядьки, двоюрідний брат, інші рідні, друзі та побратими.

На будівлі Ніжинського обласного педагогічного ліцею відкрито меморіальну дошку на його честь.