Скорботні жнива війни: Черненко Денис. Костюк Володимир

Черненко Денис Миколайович – водій 1-го транспортного відділення автомобільного взводу роти матеріального забезпечення 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил України, старший солдат.

Народився 8 лютого 1994 року в селі Мамекине Новгород-Сіверського району Чернігівської області. У 2001-2005 роках навчався у загальноосвітній школі І ступеня села Мамекине, у 2005-2007 роках – у Новгород-Сіверській державній гімназії імені К.Д.Ушинського (місто Новгород-Сіверський Чернігівської області), з 2007 року – у загальноосвітній школі села Смяч Новгород-Сіверського району. У 2009 році закінчив Новгород-Сіверську дитячу музичну школу, у 2012 році – загальноосвітню школу села Смяч Новгород-Сіверського району, у 2013 році – Сосницький професійний аграрний ліцей (селище міського типу Сосниця Чернігівської області) за спеціальністю «водій».

З вересня 2013 року проходив військову службу за контрактом на посаді водія 1-го транспортного відділення автомобільного взводу роти матеріального забезпечення 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил України (військова частина А0139 (польова пошта В0331), місто Київ).

У 2014 році брав участь в антитерористичній операції на сході України. Ніс службу у районі міста Дебальцеве Донецької області.

29 листопада 2015 року Денис Черненко трагічно загинув внаслідок отруєння побутовим газом на квартирі у місті Київ.

Похований на кладовищі села Мамекине Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Володимиру Костюку було 55 років. Народився і виріс у Холмах, тут одружився. З дружиною Наталією виховали двох синів. Старший, 25-річний Артем, вже створив свою сім`ю, подарував батькам онучку. Менший, 15-річний Юрій, ще школяр, навчається в 9 класі Холминської школи. Працювати Володимиру Миколайовичу доводилося і в колгоспі, і в держлісгоспі тощо, але останні роки трудився слюсарем Холминського спиртозаводу.

З 2015-го по 2016-ий механік-водій БМП Володимир Костюк у складі 72-ої механізованої дивізії захищав Україну на сході, де росіяни розв’язали війну проти нашої країни. Рідні чекали тоді на свого захисника рік і один місяць.

Та, на жаль, за вісім років війна не закінчилася, а тільки розгорілася з новою силою. І 24 лютого 2022 року Володимир Костюк знову став на захист Батьківщини, але вже зі своїм старшим сином. Обоє служили в 119-й окремій бригаді територіальної оборони (167 батальйон).

Старший солдат Володимир Костюк з початку повномасштабної війни боронив Чернігів. Вдруге потрапити на Донеччину разом з побратимами йому не судилося – захворів.

- Востаннє чоловік був удома з 4 по 6 січня цього року, - розповідає дружина Наталія Костюк. – А тоді занедужав, почав скаржитися на погане самопочуття, задишку. Спочатку 18 січня потрапив у лікарню в Корюківці, потім лікувався у шпиталі в Чернігові, згодом направили в Київ. П'ятнадцять днів у комі. У нього була двобічна полісегментарна пневмонія, поліорганна недостатність та інше. А тоді ще й тромб у легенях відірвався…

Володимира Костюка поховали в Холмах 14 лютого. Провести батька в останню путь відпустили на декілька днів сина Артема, який нині боронить Україну на Донеччині.