Загиблі герої Чернігівщини: Даниленко Андрій. Шупрович Ігор. Лашко Володимир

Старший лейтенант Андрій Даниленко народився 22 грудня 1976 року у селі Лоска Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Закінчив школу у 1992 році та вступив на навчання до Ніжинського технікуму механізації сільського господарства. У 1997 році продовжив навчання у Києві в Національному аграрному університеті, де отримав вищу технічну освіту за фахом "інженер-енергетик". 

Після закінчення навчання у 2000 році почав працювати на підприємстві "Чернігівобленерго" на посаді інженера, потім з 2006 року працював на фірмі "Маркет-сервіс", де починав як інженер-електронік, а з 2009 року став начальником Чернігівського відділення.

У 2014 році став до лав Збройних сил України. Служив на Донбасі, а 24 лютого 2022 року — брав участь в обороні Чернігова в складі одного з підрозділів військової частини А0932. 

Після звільнення Чернігова разом зі своїм підрозділом брав участь в боях на Донецькому напрямку. 

Загинув 30 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. 

Попрощалися з військовим в Катерининській церкві у Чернігові, похований на кладовищі Ялівщина.

Солдат Ігор Шупрович (20.07.1991-28.09.2023) народився в м.Київ. Згодом родина переїхала в Носівку. Ігор навчався в Носівській школі № 1, далі працював. Останнє місце роботи до мобілізації — працівник складу.

Ігор дуже хотів служити,незважаючи на певні проблеми зі здоров’ям, він радів, що зможе виконувати омріяну роботу: захищати родину, рідну землю. Він пишався своєю військовою частиною, побратимами, був справжнім воїном і захисником. Служив розвідником — сапером 1 відділення розвідувального взводу 3 десантно-штурмового батальйону.

Залишаючись відданим військовій присязі на вірність українському народові, відстоюючи незалежність, територіальну цілісність та державний суверинітет України, Ігор Шупрович поліг у бою під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новомихайлівка, Донецької області.

У загиблого лишилася мама, сестра, для якої він, після смерті батька, став надією і опорою. Він безмежно любив своїх племінників.
Носівська міська рада,виконавчий комітет, депутатський корпус щиро співчувають та розділяють біль непоправної втрати з мамою Світланою Володимирівною, сестрою Марією, всіма рідними, близькими,побратимами. Ігор Шупрович загинув як Герой, його життєвий подвиг житиме у пам’яті земляків. Поховано Ігора Шупровича в Носівці. 

ЛАШКО Володимир Володимирович.

Народився 07 березня 1970 року в селі Седнівка, Устинівського району, Кіровоградської області.

Навчався у Чернігівській загальноосвітній школі № 2. У 1988 році навчався в профтехучилищі № 18, де здобув професію столяр по червоному дереву.

На початку 2000 року поїхав до Ірландії, де розкрив свій талант та став справжнім митцем своїх виробів з дерева. Володів лідерськими якостями, мав неймовірне почуття гумору.

З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію Україну повернувся на Батьківщину, щоб пліч-о-пліч зі старшим сином стати на захист України.

Воював у складі 72-ої бригади ім. Черних Запорожців в роті бригадної розвідки. Брав участь в боях за Київ, за що отримав орден «За мужність» ІІІ ст. Також воював під Верхокам’янкою (с. Врубівка), під Бахмутом.

Мав позивний «Батя».

Загинув 20 червня 2022 року біля с. Зайцеве, Донецької області. У Володимира Володимировича залишились четверо дітей, дружина та батьки.

Кремований 25 червня 2022 року в м. Київ.

Нагороджений орденом «За мужність» - ІІст. (посмертно).