Загиблі герої Чернігівщини: Шевченко Олександр. Сабардін Валерій. Овчинніков Віктор. Заєць Микола

На щиті повернувся у рідну Григорівку Шевченко Олександр Іванович.

   Олександр народився 16 вересня 1979 року в с. Григорівка, закінчив місцеву школу, потім навчався у Конотопському професійно-технічному училищі, де здобув професію електрика. Спочатку працював у рідному селі у сільськогосподарському підприємстві ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка», потім у Вагонному депо в м. Бахмач, останнім часом був таксистом. У пам’яті колег та друзів він назавжди залишився сміливим, щирим, доброзичливим та чуйним.

  З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр увійшов до складу добровольчого загону самооборони Бахмацької міської територіальної громади.

   Виконуючи бойове завдання поблизу с. Шевченкове разом з Миколою Бабіним, Олегом Олійником та іншими, був поранений і захоплений ворогом в полон 26 березня 2022 року. Пізніше - закатований рашистськими загарбниками до смерті. Після здійснення обміну тілами загиблих Герой  повернувся додому. Похований 22 квітня 2023 року у с. Григорівка Бахмацького району.

Валерій Сабардін народився 23 серпня 1974 року в Ніжині. З 1981 року по 1989 рік навчався у ЗОШ №13, потім навчався з 1989 по 1991 рік — в ЗОШ№ 2. Вступив до професійно-технічному училищі №35, де здобував професію електрогазозварювальника.

З 1992 по 1994 роки проходив службу в Збройних Силах України. Із 1995 року по 2002 рік працював водієм. З 2003 року — в Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Працював рятувальником близько 20 років.

З початком повномасштабного вторгнення чоловік долучився до складу одного з підрозділів територіальної оборони, а 18 березня потрапив до лав ЗСУ.

Служив солдатом у військовій частині А7329. 1 січня під час виконання бойового завдання в районі міста Соледар на Донеччині Валерій загинув.

Поховали воїна на Алеї Слави у Ніжині. Вдома на нього чекали дружина та син.

Віктор Овчинніков народився 31 березня 1995 року у Бобровиці. У 2014 році приєднався до Збройних сил України на військову службу за контрактом. Після деміболізації жив цивільним життям, але у червні 2022 року знову пішов воювати. Службу ніс у військовій частині А4010 на посаді стрільця-санітара.

29 грудня під час виконання бойового завдання поблизу села Залісне на Донеччині Віктор загинув, отримавши поранення, несумісні з життям.

Поховали Захисника на кладовищі міста Бобровиця. Вдома у нього залишились дружина, двоє дітей, батьки та брат.

Солдат Микола Заєць народився 9 вересня 1995 року у селі Гута-Студенецька на Чернігівщині. У 2001-2010 роках навчався в Шишківській школі, а з 2010-го по 2014-й - у Сновському вищому професійному училищі лісового господарства.

У вересні 2022 року Микола долучився до лав ЗСУ, службу нас у військовій частині А1962 на посаді старшого водія-електрика взводу радіорозвідки. 

28 грудня під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту Курдюмівка на Донеччині Микола Заєць потрапив під ворожий мінометно-артилерійський обстріл. Отримав травми, які, на жаль, виявилися несумісними з життям.

5 січня рідні та близькі провели його в отсанню путь. Бійця поховала на кладовищі у рідному селі на Сновщині.