Загиблі герої Чернігівщини: Сиводід Сергій. Близнюк Геннадій

Сергій Миколайович Сиводід народився 16 листопада 1971 року в селі Кукшин Ніжинського району Чернігівської області в сім’ї колгоспників.

У 1979 році пішов до першого класу Кукшинської середньої школи, яку успішно закінчив в 1989 році. За час навчання проявив себе старанним, здібним та відповідальним учнем. Брав активну участь у спортивних та загальношкільних заходах.

Після закінчення школи в 1989 році вступив до Білоцерківського державного сільськогосподарського інституту ім. П.Л. Погребняка, який теж успішно закінчив в 1994 році за спеціальністю «ветеринарна медицина». За відмінне навчання та активну участь в науково-дослідній роботі Сергій Миколайович був рекомендований до вступу в аспірантуру.

Після відмови вступу до аспірантури пішов працювати лікарем ветеринарної медицини в рідне село Кукшин у радгосп «Дружба народів».

З 1994 року по 1995 рік проходив строкову службу в Збройних Силах України у м. Черкаси. Після звільнення в запас у званні молодшого сержанта знову працював уже в ксп «Дружба народів».

В 1999 році став працювати на створеному Кукшинському ПВМ завідуючим ветеринарним пунктом, який обслуговував два сільськогосподарські підприємства і дві сільські ради.

У 2004 році призначений начальником Ніжинської міської державної лікарні ветеринарної медицини, головний лікар ветеринарної медицини м. Ніжин.

З липня 2005 року консультант виконкому Ніжинської районної організації «Народний Союз Наша Україна», де працював до обрання заступником голови Ніжинської районної ради.

Брав активну участь у виборах президента 2004 року.

З 2005 року по 2010 займав високу посаду, виконуючи обов’язки заступника голови районної ради.

Обирався депутатом районної ради двох скликань.

Член партії «Народний Союз Наша Україна» з 5 березня 2005 року.

З 2010 року за покликанням душі вирішив займатися власним господарством і працювати на землі. Сергій Миколайович був дуже працьовитою людиною, висококваліфікованим спеціалістом, зі всіх видів чоловічої діяльності мав хист, захоплювався бджільництвом, мав свою пасіку, любив порибалити.

Мріяв розвиватись у сфері аграрного виробництва. Але війна внесла в життя Сергія Миколайовича свої корективи.

З першого дня повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року йде захищати Україну, свою землю, свою родину, свій народ не для піару, а як справжній патріот і громадянин своєї Батьківщини.

Мужньо обороняв Ніжин від наступу рашистів. А з 24 травня 2022 року приступив до виконання службових обов’язків у військовій частині А0693 на посаді кулеметника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону. Згодом Сергій Миколайович став бойовим медиком.

Сергій Миколайович – учасник бойових дій, воював на таких напрямках: Курахове, Мар’їнка, Оріхово-Васильківське, Соледар, Сіверськ, Званівка, Спірне, Федорівка, Білогоровка, останнім часом був на напрямку Спірне. За героїзм та виконання бойових завдань по захисту Батьківщини був нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «ЗОЛОТИЙ ХРЕСТ», Почесною відзнакою «ХРЕСТ 54 ОМБР», відзнакою «ЗА ВРЯТОВАНЕ ЖИТТЯ», медаллю «Ветеран війни».

Сергій Миколайович, позивний «Док» - «Янгол війни», бойовий медик, надавав допомогу своїм побратимам і навіть окупантам, які були полоненими. Багатьох витяг з поля бою і цим врятував життя, за що десятки бійців йому дуже вдячні. І сам - двічі поранений.

Був одружений. Хороший сім’янин, господар, люблячий чоловік і батько. Виховав двох прекрасних дітей – сина та доньку, за ради яких і жив.

Доля подарувала Сергію Миколайовичу активне і цікаве життя, він мав талант організатора, помножений на велике бажання творити добро, що став запорукою його життєвого успіху, йому вірили, до його думки прислухалися, у нього вчились.

Всі, хто працювали з Сергієм Миколайовичем, завжди з приємністю говорять про моменти, як ділового, так і простого людського спілкування. Вимогливість, як керівника, вміння чітко ставити завдання, вказувати найоптимальніші шляхи їх вирішення і, водночас, здатність розуміти колег, побратимів, їхні потреби і проблеми – ось що завжди відрізняло Сергія Миколайовича від багатьох інших людей, наділених владою і відповідними повноваженнями.

Головний сержант стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону, молодший сержант Сиводід Сергій Миколайович вірнй військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість та мужність, загинув 04 жовтня 2023 року в районі н.п. Кучерів Яр Донецької області.

Близнюк Геннадій Миколайович - старший солдат, Військової частини А 7332 загинув 24 травня.

Народився 14 листопада 1970 року в селі Дроздівка тоді Куликівського району.

У 1988 році закінчив Куликівську школу, далі, як годиться для радянського парубка була строкова служба в армії, по закінченню повернувся до рідного селища і розпочав трудовий шлях у Державній автомобільної інспекції району.

У вересні 2017-го Геннадій приймає рішення служити у Збройних Силах України і по вересень 2020 року проходить службу на сході нашої держави, в зоні проведення АТО. За три роки чоловік отримує бойовий досвід і статус учасника бойових дій.

З початком повномаштабного вторгнення РФ на територію України Геннадій добровільно вступив до складу Сил територіальної оборони ЗСУ.

Брав участь в обороні міста Чернігів у лютому-березні 2022 року, а потім знову гарячі від боротьби східні рубежі.

Щирі співчуття родині загиблого, низько схиляємо голови у скорботі.

Вічна пам’ять і шана загиблому захиснику України!