Загиблі герої Чернігівщини: Довбня Михайло. Гордієнко Олександр. Герасименко Андрій. Макієнко Сергій. Шиковець Олександр

Сержант Михайло Довбня народився 4 жовтня 1997 року. Проживав в селі Гмирянка Ічнянської громади.

Після початку повномасштабної війни від травня 2022 року захищав Україну у складі одного з підрозділів військової частини А4350, був на посаді головного сержанта аеромобільного взводу.

Загинув 18 вересня під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. 25 вересня вдалося ідентифікувати тіло Михайла. Поховали його на кладовищі в селі Гмирянка.

Солдат Олександр Гордієнко 1994 року народження. Проживав в Ічні на Прилуччині. З початку повномасштабного вторгнення вступив у тероборону.

Був у складі одного з підрозділів військової частини А4722 на посаді стрільця-снайпера механізованого відділення.

Загинув 23 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запоріжжі внаслідок ворожого артобстрілу.

Попрощалися з воїном та поховали його на кладовищі Ічні.

Солдат Андрій Герасименко народився 4 жовтня 1976 року в селі Лоска Новгород-Сіверського району. З 1983 по 1993 закінчив місцеву загальноосвітню школу. Після навчання почав працювати в лісництві. Пройшов строкову військову службу на посаді механіка з авіаційного обладнання літаків. Після демобілізації продовжив роботу у лісництві. У 2000 році одружився та разом з родиною переїхав до Чернігова, де надалі й проживав.

Після повномасштабного ворожого вторгнення долучився до лав ЗСУ. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А4118 на посаді стрільця-помічника гранатометника.

Загинув 17 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Попрощалися з воїном у Чернігові в Катерининській церкві та поховали на кладовищі Яцево.

Старший солдат Сергій Макієнко народився 27 січня 1983 року у Чернігові. Навчався у місцевій ЗОШ №24, далі вступив до залізничного училища №5. Після навчання проходив строкову військову службу, після чого працював на залізниці. Вперше до лав Захисників долучився ще у 2015 році, брав безпосередню участь в антитерористичній операції на сході держави.

На початку повномасштабної війни долучився до лав ТрО та став на захист рідного Чернігова. Після звільнення міста перевівся до лав ЗС України та продовжив службу у складі одного з підрозділів військової частини А1815 на посаді старшого стрільця кулеметного взводу.

Загинув 23 серпня 2023 року під час боїв на Донеччині.

Попрощалися з військовим у Чернігові в Катерининській церкві, поховали на кладовищі Яцево.

Старший сержант Олександр Шиковець народився 15 серпня 1970 року в селі Велике Село (Республіка Білорусь). Після закінчення школи опанував професію "слюсар-судноремонтник". З 1989 по 1991 роки проходив строкову військову службу на посаді сапера. У 1991 році переїхав до Ніжина на постійне місце проживання.

З 1992 року працював дизелістом у Ніжинській експедиції глибокого буріння. У серпні 1994 року склав присягу на вірність українському народові. З 2004 року періодично працював будівельником та бурильником в різних компаніях за кордоном.

До Ніжина повернувся у березні 2022 року, а вже 5 квітня став до лав Захисників України. До січня 2023 року служив у Ніжинському стрілецькому батальйоні в складі однієї з бригад ТрО міста Суми. На посаді командира відділення брав участь у бойових діях на прикордонні Сумщини.

З грудня 2022 року захищав Україну у складі одного з підрозділів військової частини А4674 на посаді водій-сапер. Виконував бойові завдання на південному напрямку.

Загинув у бою 21 серпня 2023 року внаслідок ворожого авіаудару на Запоріжжі.

Вдома у чоловіка залишились дружина, син та батьки. Попрощалися з воїном в Ніжині та поховали його на місцевому кладовищі.