Загиблі герої Чернігівщини: Чешня Олександр. Марченко Олександр. Тимофєєв В’ячеслав. Кисіль Олег

Загинув земляк, молодий, сповнений життя Олександр Чешня, 2002 року народження, з села Виблі.

У 2017 році закінчив 9 класів Вибельської ЗОШ І-ІІ ст., 10-11 клас продовжився у Горбівській ЗОШ І-ІІІ ст.

Професію електрозварювальника здобув у Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту.

Олександр встиг відбути й строкову військову службу в лавах ЗСУ незадовго до зловісного лютого 2022 року.

З перших днів повномасштабного вторгнення ворога на нашу землю юний Олександр був одним із перших самооборонців села.

25 лютого мобілізований місцевим відділом Чернігівського РТЦК, добровільно прибувши з односельцями для захисту державних інтересів перед ворогом.

19 місяців безперебійної військової служби на східних кордонах, місяці, що стали роками.

13 серпня при виконанні бойового завдання в результаті артилерійського обстрілу ворога солдат 1 механізованого батальйону військової частини А 4722 Олександр Миколайович Чешня від отриманих несумісних із життям травм загинув.

Вічна і світла пам’ять Олександру, вірному оборонцю України!

Солдат Олександр Марченко народився 2 листопада 1995 року в селі Авдіївка на Куликівщині в багатодітній родині, де виховувалося п'ятеро дітей. У 14 років втратив матір, вихованням дітей зайнялася бабуся. У 2011 році закінчив Авдіївську школу. У 2014 році — Куликівський професійний аграрний ліцей за спеціальністю слюсар.

Після навчання працював охоронцем в СФГ "Колос". Останнє місце роботи — охоронець в супермаркеті "Сільпо".

З перших днів повномасштабної війни став до лав місцевої ТрО. Брав участь в роботі переправи через річку Десна — разом з товаришами переправляли біженців. З березня 2023 року служив у складі одного з підрозділів військової частини А4350 на посаді навідника.

Загинув 10 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.

Попрощалися з військовим в селі Авдіївка та поховали на місцевому кладовищі.

Солдат В’ячеслав Тимофєєв народився 6 листопада 1986 року в селі Мілуватка Луганської області. У 1991 році разом з матір’ю переїхали до села Олійники Корюківського району. У 1993 році навчався у місцевій неповній середній школі, яку закінчив у 2002 році.

У 2003 році родина переїхала на постійне місце проживання до села Рейментарівка Корюківського району. З 2002 по 2005 рік навчався в Сосницькому професійно-технічному училищі, здобував фах тракториста — машиніста.

У липні цього року став до лав ЗС України. Служив на посаді стрільця-помічника гранатометника одного з підрозділів військової частини А4784.

Загинув 9 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Харківщині внаслідок артилерійського обстрілу.

Попрощалися та поховали військового в селі Рейментарівка.

Молодший сержант Олег Кисіль народився 06 квітня 1980 року у Вершиновій Муравійці на Куликівщині в родині службовців. Після закінчення школи навчався в Куликівському ПТУ №30. 

З 1998 по 1999 років проходив строкову військову службу. Після неї продовжив службу у прикордонних військах на кордоні з Білоруссю. 

До лав захисників став ще у 2014 році. Був у зоні проведення АТО. Був важко поранений. Переніс чотири операції. Після демобілізації працював охоронцем у Чернігові. 

З перших днів повномасштабного російського вторгнення став на захист держави у складі одного з підрозділів військової частини А1815. Боронив Чернігів, потім вирушив на східні рубежі держави.

Загинув 30 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Попрощалися з військовим в селі Вершинова Муравійка та поховали на місцевому кладовищі.