Освітяни Чернігівщини: Михайло Чалий
Михайло Корнійович народився 24 вересня 1816 року в Новгород-Сівеському, що на Чернігівщині. Батьки були збіднілими міщанами. Дитинство хлопчика минало серед краси навколишньої природи.
“Змалечку я полюбив природу щирою, несвідомою любов’ю; у ній одній знаходив відраду, забуваючи всі лиха свого існування. Вона виховала мене на своєму материнському лоні, зберегла в душі моїй невинність, простість і вражливість, на зло буденності й грубості, що кругом оточали мене”, – згадував дитинство Чалий.
Чималий вплив на формування світогляду Михасика мав дід. Він постійно розповідав онукові про боротьбу українських селян проти польських панів. Ці розповіді заронили зерно, яке проросло колоссям національного усвідомлення.
Початкову освіту хлопець отримав у приватній школі, проте цей навчальний заклад нічим не відрізнявся від звичайної науки в дяка. У пріоритеті було зазубрювання Псалтиря та Часослова. 1828 року Михайло вступив до Новгород-Сіверської гімназії, кошти виділило міщанське товариство.
Тоді ця гімназія, яку очолював видатний вчений Ілля Тимківський, мала чималий авторитет в освітянських колах. Навчаючись, Михайло захопився літературою. Матеріяльна скрута змусила гімназиста старших класів займатися репетиторством із дітьми місцевих поміщиків. 1840 року, по закінченню навчання, хлопець вступив до Київського університету на історико-філологічний відділ. Із 1844-го розпочалася педагогічна діяльність Чалого.
Спочатку Михайло Корнійович вчителював у Немирівській гімназії. Там він познайомився з відомим українським живописцем Іваном Сошенком. Їхня дружба тривала все життя. У 1858 році Чалого запросили обійняти посаду інспектора Другої київської гімназії (середній загальноосвітній заклад, заснований у 1836-му). Перебравшись до Києва, Михайло запропонував Сошенку також замешкати в місті.
Зустріч Чалого з Тарасом Шевченком відбулася на квартирі Сошенка. Відтоді вони втрьох проводили багато часу – від звичайних дружніх посиденьок, до серйозних розмов про освіту для народу, зокрема відкриття недільних шкіл.
Дуже скоро ця ідея реалізувалася. Студенти університету святого Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) подали прохання щодо створення таких навчальних закладів до куратора Київського навчального округу Пирогова. Цю ініціативу підтримали й Чалий з друзями. Спільними зусиллями школи все-таки відкрили. Засновники жадали навчити дітей і дорослих основам письма та лічби. Шевченко зі свого боку надіслав 50 примірників “Кобзаря” для продажу. Виручені кошти йшли на розвиток навчальних закладів.
У 1861 році Михайло Корнійович обійняв посаду керівника білоцерківської гімназії. Проте це було важко назвати гімназією. Тут не було ні систематизованої виховної програми, ні дисципліни. Будівля й та була схожа на казарму. Цей навчальний заклад перебував на останньому місці серед усіх шкіл Київської губернії.
Чалий взявся за роботу. Польські книжки він передав до бібліотек, натомість поповнив шкільну книгозбірною українською літературою. Враховуючи, що гімназію відвідуватимуть і діти селян, відкрив приходське училище. Пізніше тут звели церкву святих апостолів Архипа та Филимона. На кошти небайдужих, Михайло Корнійович накупив книжок і роздав селянам. Він добре пам’ятав як йому сутужно доводилося в студентські роки, тож постійно оббивав пороги начальства, для виділення стипендії малозабезпеченим гімназистам. Окрім того, до гімназії запросили нових талановитих вчителів. Щодня тут проводилися збори, на яких обговорювалися питання покращення освіти, наукові нововведення тощо. Престиж цього навчального закладу став стрімко зростати.
1869 року Чалий очолив Ніжинський ліцей імені князя Безбородька та гімназію при ньому. Михайло Корнійович став останнім директором цього освітнього закладу (після його реформували в історико-філологічний інститут, нині – Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя). За невтомну працю, Чалого двічі вшанували нагородами: у 1864-му вручили орден Станіслава ІІ ступеню, у 1874-му нагородили орденом Володимира ІІІ ступеню.
У 1875 році Михайло Чалий завершив викладацьку діяльність. Повернувся до Києва і з головою поринув у літературну працю. Упорядкував автобіографічні спогади, які друкувалися на шпальтах часопису “Київська минувшина”. У 1882-му вийшла друком книга “Життя і творчість Тараса Шевченка”, яка принесла йому популярність. У цьому опусі автор якнайповніше для того часу відтворив життєвий шлях Кобзаря. Довго ця біографія вважалася найкращою. Також Чалий написав спогади про Пантелеймона Куліша, Андрія Дикого, Івана Сошенка. Водночас працював в редакції журналу “Київська минувшина”.
19 лютого 1907 року Михайло Корнійович відійшов у засвіти. Він прожив 90 років і частину свого життя присвятив розвитку української освіти. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.
Коментарі
Дописати коментар