Загиблі герої Чернігівщини: Тарасевич Володимир. Бойко Володимир. Бубнов Сергій. Опанасенко Костянтин

29-річний Володимир Тарасевич, позивний «Титан», загинув 26 липня 2022 року під час боїв за Харківщину. Захисник отримав смертельне поранення у живіт.

Володимир народився у селищі Любеч на Чернігівщині. Закінчив школу, був максимально різносторонньою людиною. Спробував себе у багатьох сферах: від пістолетчика на заправці до івент-менеджера. Цікавився автомобілями.

Чоловік був учасником Революції Гідності. Там він познайомився з майбутньою дружиною. У 2014-му поїхав добровольцем на війну.

«Він був взірцем для всіх, кого оточував і авторитетом для побратимів . Він прожив коротке, але достойне життя», – написали у Любецькій громаді.

Поховали захисника на Лісовому цвинтарі у Києві. У Володимира залишилися мама, дружина і донечка.

БОЙКО Володимир Миколайович.

Народився 19.11.1977 року в місті Чернігові.

З 1985 року по 1994 рік навчався у загальноосвітній школі №14 міста Чернігова.

З 1994 року по 1996 рік в ПТУ.

Жив і працював в рідному місті.

26 лютого 2022 року , на початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, Володимир Миколайович, вступив до лав ЗСУ на захист Батьківщини. Службу проходив в військовій частині на посаді водія електрика відділення управління командира дивізіону взводу управління артилерійського дивізіону.

28.02.2022 року під час виконання бойового завдання, Бойко Володимир Миколайович, загинув захищаючи Україну.

Похований 03.03.2022 року на кладовищі смт. Носівка, Ніжинського району,Чернігівської області.

Перепохований 14.11.2022 року на кладовищі Яцево міста Чернігів.

ОПАНАСЕНКО Костянтин Анатолійович.

Народився 10 листопада 1987 року.

Навчався у Вертіївській середній школі з 1994 по 2005 рік. Фізично добре розвинений. Захоплювався футболом, баскетболом та легкою атлетикою.

У школі Костянтин проявив себе з позитивної сторони. Вчителі завжди гарно про нього, як учня, відгукувалися, підкреслювали його доброзичливість. Власну думку міг відстояти. Відносини з однокласниками, друзями були теплими, довірчими. Друзів мав багато, користувався авторитетом серед них, однокласників та вчителів. Завжди був готовий прийти на допомогу людям, які цього потребували, і підтримати їх у скрутну хвилину.

За характером - енергійний, врівноважений, прагнув ніколи не допускати конфліктних ситуацій. В спірних ситуаціях намагався знайти компроміс, зданий був завжди піти на поступки.

Був активним учасником шкільних заходів: концертів, спортивних змагань, шкільних вечорів, суботників. Своєю усмішкою, веселою вдачею зачаровував всіх, хто його оточував.

Не цурався роботи. Ентузіаст суспільно-корисних справ. Завжди проявляв ініціативу в питаннях допомоги іншим: молодшим школярам, вчителям, престарілим людям. Толерантний у поведінці з оточуючими людьми

Після закінчення школи навчався в Київському технікумі залізничного транспорту (2005-2006 роки), де здобув освіту провідника. Працював провідником на Південно-Західній залізниці до 2015 року.

У 2007 році одружився, має сина Владислава, якому виповнилося 14 років. Син дуже схожий на батька красою і вдачею: розумний, розсудливий. Навчається на відмінно.

У 2015-2018 роках заочно навчався у Вінницькому транспортному коледжі. Одержав посаду - майстер по ремонту колій 4 розряду і вже працював по станції Вертіївка.

8 квітня 2022 року пішов добровольцем на Східний фронт захищати рідні землі.

6 лютого 2023 року був тяжко поранений під Бахмутом, найгарячішою точкою України. Лікування проходив у госпіталях.

«2 квітня 2023 року наш син, брат, батько помер від тяжких ран. У свої 35 років віддав своє життя за нас і за свою рідну Україну, поповнивши ряди небесного війська».

Провели в останній путь та поховали Героя на малій Батьківщині в селі Вертіївка 5 квітня 2023 року.