Загиблі герої Чернігівщини: Чабур Максим. Онойко Андрій. Голубовський Володимир. Ляшенко Сергій

Максим Михайлович Чабур народився 6 червня 1999 року. Після закінчення Савинської школи, вступив до Броварського ПТУ. Опісля пішов служити до Збройних Сил України. Солдат за контрактом Максим Чабур проходив службу у військовій частині 3029 Національної гвардії України. У складі ротної групи Максим виконував бойові завдання в районі проведення ООС.

З початку вторгнення військ російської федерації гвардієць з особовим складом та разом з іншими збройними формуваннями Збройних Сил України вступили в бій з ворожими військами за місто Маріуполь.

Максим був гарним хлопцем, доброзичливим, чуйним, дружнім з односельцями, працьовитим. Він любив Україну, понад усе бажав миру швидкого повернення додому, де на нього чекали батьки та чотири брати, кохана дівчина та друзі. На жаль, Захиснику не судилося повернутися, бо "руській мір" прийшов на українську землю з вогнем, ракетами та фосфорними бомбами.

8 травня 2022 року підрозділи “Азову” та ЗСУ вели оборонний бій на підступах до заводу “Азовсталь”. Того дня противник намагався під прикриттям броньованої техніки прорватися до заводу, щоб надалі закріпитися на зайнятих позиціях, що могло забезпечити просування ворога в глиб комплексу. Під час запеклого бою вдалося зупинити просування ворога та завдати йому значних втрат, але солдат Максим Чабур отримав вогнепальне поранення не сумісне з життям.

Завдяки вмілим діям особового складу, захисникам вдалося тривалий час утримувати позиції на заводі “Азовсталь”, що порушило плани противника по захопленню міста, відволікаючи значні сили військ російської федерації на себе.

За сумлінне виконання службового обов'язку, відданість Військовій присязі та українському народові, особисту мужність і відвагу у складних умовах пов’язаних з загрозою життю, солдат Максим Михайлович Чабур указом президента України №431/2022 посмертно нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.

10 серпня Герой нарешті повернувся додому, щоб назавжди спочити на рідній землі. Захисника проводжали в останню путь всією громадою. А поховали Максима на кладовищі рідного села.

Солдат Андрій Онойко народився 31 січня 1977 року в селищі Корф Камчатського краю (Росія). З серпня 1991 року проживав у Чернігові. Проходив строкову військову службу в ДШВ.

У березні 2022 року став на захист України. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А0222 на посаді номера обслуги механізованого відділення.

Загинув 6 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Попрощалися з військовим в Катерининській церкві, поховали його на кладовищі Ялівщина.

Головний сержант Володимир Голубовський народився 29 серпня 1973 року в селі Монастирище на Чернігівщині. Закінчив Ніжинське СПТУ-35 за спеціальністю "електрозварювальник".

24 лютого 2022 року долучився до роти охорони першого відділу Прилуцького РТЦК та СП і став на захист Чернігівщини. Потім перебував у складі 31 окремого стрілецького батальйону. Проходив службу на посаді командира бойової машини – командир механізованого відділення одного з підрозділів військової частини А4712.

Загинув 27 липня 2023 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.

Попрощалися з військовим в Ічні, поховали його на кладовищі рідного села.

Молодший сержант Сергій Ляшенко народився 26 червня 1973 року в місті Носівка. У 1990 році закінчив Носівську загальну середню школу І-ІІІ ст. №3. Далі здобув освіту і працював водієм – автомеханіком на різних підприємствах.

9 березня 2022 року став до лав ЗСУ. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А1815 на посаді радіотелефоніста.

Загинув 9 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Попрощалися та поховали Сергія на кладовищі Носівки.