Загиблі герої Чернігівщини: Лозицький Іван. Грищенко Андрій. Колібаба Анатолій. Гашинов Віктор. Котов Юрій

Старший солдат Іван Лозицький народився 10 серпня 2001 року в селі Красносільське Борзнянської громади. У 2018 році закінчив місцеву загальноосвітню школу та вступив до Мринського ПТУ № 33, де навчався за напрямом "слюсар з ремонту сільськогосподарських машин і устаткування". Далі проходив строкову військову службу. Після цього працював слюсарем у Київському тролейбусному ремонтно-експлуатаційному ДЕПО №1.

У квітні 2023 року долучився до оборонців України, проходив навчання за кордоном, після чого вирушив обороняти Україну у складі одного з підрозділів військової частини А4355 на посаді оператора відділення ПТРК.

Загинув 24 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Вдома залишилися батьки, брат, дідусь та дві бабусі.

Попрощалися та поховали військового на кладовищі в рідному селі. Вдома на нього чекали батьки, брат, дідусь та дві бабусі.

Андрій Грищенко народився 8 квітня 1978 року у Чернігові. Тут закінчив місцеву школу №14, далі вступив до музичного училища. Після його закінчення проходив строкову службу. До повномасштабної війни працював на будівництві, а в січні цього року долучився до лав ЗСУ. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А2582. Загинув 21 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запоріжжі. Попрощалися з воїном у Катерининському кафедральному соборі, поховали на кладовищі Яцево. Вдома на нього чекали дружина та син.

Анатолій Колібаба народився 6 лютого 1971 року в селі Воловиця Борзнянської громади. Вивчився на ветеринара, проходив службу в Калінінграді (РФ) на посаді кінолога. Потім переїхав до Коропа на Чернігівщину, де продовжив службу за тим самим напрямом. З часом почав працювати у ТОВ "Черешеньки", а останнім місцем роботи чоловіка став "Агролісгосп" у Коропі.

Після початку повномасштабної війни став до лав ЗСУ. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А4773 на посаді старшого стрільця-оператора. Під час захисту України отримав контузію, лікувався в Запоріжжі та на Житомирщині, але після реабілітації одразу повернувся до побратимів на передову. Загинув 24 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Попрощалися з воїном та поховали його на кладовищі Коропа. Вдома у нього залишилась дружина, двоє синів, сестра.

Віктор Гашинов народився 4 червня 1984 року у Лисичанську на Луганщині. У 5-річному віці переїхав з родиною до села Жадове Семенівської громади. Там навчався, закінчив школу, після чого переїхав до Чернігова. У перший день повномасштабної війни добровільно став на захист України. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А1815 на посаді номера обслуги кулеметного взводу.

Під час виконання чергового бойового завдання на одному з напрямків зіткнення отримав поранення, та був направлений до Національного військово-медичного клінічного центру у Києві.

Лікарі боролися з його життя, але 24 серпня 2023 року Віктор помер від отриманих у бою травм. Попрощалися з воїном в Чернігові в Катерининському кафедральному соборі, поховали на кладовищі села Киїнка Чернігівського району.

Юрій Котов народився 7 жовтня 1970 року у селі Вишеньки. Закінчив місцеву восьмирічну школу, потім навчався в училищі в Конотопі. Проходив військову службу, опанував фах інженера-механіка у Ніжинському агротехнічному коледжі. Працював в охороні та на будівництві, певний час був інженером на сирзаводі у Коропі.

До лав ЗСУ долучився у січні цього року. Служив в одному з підрозділів військової частини А4773 на посаді водія протитанкового взводу.

Загинув 13 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.