Загиблі герої Чернігівщини: Буренок Павло. Лахно Дмитро. Резан Андрій

Лейтенант Буренок Павло Геннадійович народився 11 червня 1991 року у Чернігові. У 2008 році закінчив Чернігівський колегіум №11. Був спортсменом, займався плаванням та у складі команди брав участь у змаганнях за першість України з військово-спортивного багатоборства. Навчався на юридичному факультеті Чернігівського інституту економіки та управління, при ньому ж закінчив військову кафедру та отримав звання молодшого лейтенанта запасу.

Протягом 6 років проходив службу у Патрульній поліції України. З початком повномасштабних бойових дій на Чернігівщині допомагав з евакуацією цивільних, забезпечував їх ліками, тісно співпрацюючи з українськими оборонцями. З часом долучився до їх лав, проходив навчання у Львівській академії Сухопутних військ ЗСУ, певний час стажувався у Франції. Після повернення потрапив до складу одного з підрозділів військової частини А4722 та на посаді командира розвідувального взводу вирушив боронити країну на Запорізькому напрямку. Там отримав поранення, але після лікування повернувся до побратимів. Під час виконання чергового бойового завдання на Запоріжжі отримав ще одне тяжке осколкове поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Медики місцевої лікарні боролися за його життя, але, на жаль, 3 серпня 2023 року серце воїна зупинилося.
Попрощалися з Павлом у Чернігові в Катерининській церкві 10 серпня, поховали на кладовищі Яцево.

37-річний солдат Дмитро Лахно, позивний Дімасик, загинув 2 серпня 2023 року поблизу села Старомайорське на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, воїн отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.

Дмитро народився в селі Ганнівка Чернігівської області. Здобув повну середню освіту. Потім навчався у Бобровицькому коледжі економіки і менеджменту ім. О. Майнової. Працював у сфері сільського господарства.

Під час повномасштабного російського вторгнення, в березні 2022 року, чоловік був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив службу у 1-ій окремій танковій Сіверській бригаді. Обіймав посаду номера обслуги кулеметного взводу. Брав участь в обороні Чернігівщини й Донеччини.

«Дмитро був доброю, щирою, працелюбною, надзвичайно відкритою людиною, мав багато друзів. Власної родини в нього не було. Лишився брат Олександр з родиною, племінники. хрещеники. Він їх усіх любив. Та найбільше любив Україну і віддав за неї життя», – розповіли у Носівській громаді.

Поховали військового у рідному селі.

У Дмитра залишилися батько, брат, сестра, племінниця, інші рідні, друзі та побратими.

Солдат Андрій Резан народився 18 травня 1989 року у селі Любеч Чернігівського району. У 2006 році закінчив місцеву школу, а у 2009 році розпочав проходження строкової служби. Після демобілізації проживав та працював у Києві далекобійником.

У квітні 2022 року добровільно став на захист України. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А4674.

Загинув 30 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.

Попрощалися та поховали військового на кладовищі села Любеч. Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).